Більше за темою:
Оформлення трудових відносин в електронній формі: експериментальний проєкт
Невикористані щорічні відпустки за попередні роки
Наказ про звільнення: як тепер зазначати кількість днів невикористаних відпусток?
9 липня 2026 року Рівненський апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду, яким позивачу відмовлено у задоволенні вимог до комунального закладу щодо видачі трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач наполягав, що був позбавлений можливості отримати трудову книжку в день звільнення, а тому роботодавець має компенсувати йому середній заробіток. Однак суди встановили інше.
Позивач працював завідувачем філіалу за строковим трудовим договором на один рік.
Після завершення строку контракту його звільнили на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП.
Роботодавець завчасно повідомив працівника про закінчення договору, здійснив усі необхідні виплати та запросив його отримати документи.
У день звільнення працівник відмовився підписати наказ про припинення трудових відносин, про що складено відповідний акт.
Сам позивач підтвердив у суді факт отримання трудової книжки.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідальність роботодавця за затримку видачі трудової книжки настає лише за наявності вини у невиконанні обов’язку. У даному випадку доказів такої вини не встановлено.
Верховний Суд у своїй постанові від 29.05.2023 (справа № 754/8852/20) наголошував: право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов’язане не лише з обов’язком роботодавця її видати, а й з обов’язком працівника забрати документ, якщо створені всі умови для його отримання.
Оцінивши дії сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не довів факту позбавлення його можливості отримати трудову книжку в день звільнення. Відсутність доказів вини роботодавця унеможливлює покладення на нього відповідальності у вигляді виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 09.07.2026 у справі № 568/1352/25 (провадження № 22-ц/4815/1000/26).
«Судова влада України»