Законні способи звільнення у разі відсутності зв’язку з роботодавцем під час воєнного стану

Більше за темою:

Звільнення сумісника в разі прийняття основного працівника: чи можливо

Прийняття та звільнення працівників, які порушили правила військового обліку

Звільнення працівника, який хворіє більш як чотири місяці поспіль

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136) у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існуванням загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

У період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів на територіях активних та можливих бойових дій, перелік яких затверджений у порядку, встановленому законодавством, визначається роботодавцем самостійно (ч. 1 ст. 7 Закону №2136).

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону № 2136 у період воєнного стану кожна із сторін трудового договору зобов’язана постійно (у т. ч. під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації з нею та невідкладно (у строк не більше 10 календарних днів) інформувати іншу сторону трудового договору про зміну своїх контактних даних, зокрема адреси місцезнаходження (місця проживання), адреси електронної пошти (за наявності), номерів телефону тощо. Виконання цього обов’язку забезпечується:

• роботодавцем – шляхом внесення відповідних змін до відомостей про нього, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;
• роботодавцем – фізичною особою, яка не є підприємцем, – шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження (місця проживання), адресу електронної пошти та/або за номером телефону працівника;
• працівником – шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження роботодавця або адресу електронної пошти роботодавця, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. У разі відсутності у працівника можливості надіслати інформацію засобами поштового зв’язку та/або технічними засобами електронних комунікацій роботодавець може бути повідомлений з використанням засобів телефонного зв’язку шляхом надсилання текстового повідомлення на офіційний номер телефону роботодавця.

У разі якщо одна із сторін трудового договору не виконує вимогу, передбачену ч. 3 ст. 7 Закону № 2136, здійснення іншою стороною трудового договору комунікації за останніми відомими їй адресою місцезнаходження (місця проживання), адресою електронної пошти або номером телефону вважається належним виконанням такою стороною вимоги щодо повідомлення іншої сторони трудового договору.

У разі відсутності поштового зв’язку та/або технічних засобів електронних комунікацій за останніми відомими контактними даними визначена законодавством вимога щодо повідомлення такої сторони про виникнення та/або припинення трудових прав та обов’язків та/або про припинення/розірвання трудового договору не застосовується.

Таким чином, під час дії воєнного стану роботодавець зобов’язаний визначити порядок організації діловодства з питань трудових відносин, створити умови для комунікації працівників із посадовими особами роботодавця та забезпечити можливість реалізації працівниками права на звільнення. Зокрема, у разі існування загрози життю чи здоров’ю працівник має право розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у заяві, як це передбачено ч. 1 ст. 4 Закону № 2136.

Роботодавець має забезпечити можливість подання працівниками заяв про звільнення доступними способами, погодженими між сторонами трудового договору, зокрема засобами електронної комунікації (електронною поштою, через месенджери тощо).

Якщо працівник належним чином виконав свій обов’язок щодо інформування роботодавця про зміну контактних даних та в погоджений сторонами спосіб подав заяву про звільнення, він має обґрунтоване очікування, що така заява буде своєчасно розглянута, а про прийняте рішення його буде повідомлено у встановленому порядку.

Невиконання роботодавцем своїх обов’язків, встановлених законодавством про працю, зокрема щодо забезпечення реалізації права працівниками на припинення трудових відносин, може бути підставою для притягнення роботодавця та винних посадових осіб до юридичної відповідальності у порядку, визначеному законом.

У разі відсутності поштового зв’язку та/або технічних засобів електронних комунікацій за останніми відомими контактними даними з роботодавцем, що викликано об’єктивними причинами (бойові дії, окупація території тощо), працівник може реалізувати своє право на звільнення у такий спосіб.

Звільнення шляхом подання заяви про звільнення через службу зайнятості

Звільнення дистанційно шляхом подання заяви до центру зайнятості передбачено Законом від 21.04.2022 № 2220-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» (далі – Закон № 2220). Так, з урахуванням внесених змін (розділ XI «Прикінцеві та перехідні положення», п. 5²) для отримання статусу безробітного внутрішньо переміщені особи, а також особи, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії, у яких не розірвані трудові договори з роботодавцем, подають особисто під час безпосереднього відвідування або в електронній формі за допомогою засобів Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, веб-порталу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, або за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 або ст. 38, 39 КЗпП за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про що повідомляються роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними), територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та територіальний орган Пенсійного фонду України. Положення цього абзацу п. 5² не поширюються на припинення трудових договорів із керівниками підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також особами, які обіймають виборні посади. У разі якщо у таких осіб не припинені трудові договори з роботодавцем, який перебуває на непідконтрольній території або щодо якого відсутня інформація про місце перебування, заява зберігається у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на підконтрольній території до моменту деокупації (розблокування) відповідних територій, після чого протягом 7 календарних днів повідомляється роботодавець (будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними).

Отже, у разі відсутності можливості звільнитися шляхом подання заяви про звільнення роботодавцю у зв’язку з обставинами, пов’язаними з війною, особа у випадках, передбачених законодавством, має законне право скористатися спрощеним порядком припинення трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП або ст. 38, 39 КЗпП, подавши заяву встановленої форми до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості, про що повідомляється роботодавець.

Окремо інформуємо, що постановою КМУ від 01.04.2026 № 410 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника з роботодавцем, місцезнаходженням якого є територія активних бойових дій або тимчасово окупована Російською Федерацією територія» (далі – Постанова № 410) запроваджено дворічний експериментальний механізм дистанційного звільнення працівників через Дію. Він діє лише для працівників, офіційно працевлаштованих на підприємствах, що знаходяться у зоні бойових дій або на тимчасово окупованій території. Згідно з оновленою редакцією, з урахуванням змін внесених постанові КМУ 30.05.2026№ 690 від, обидві постанови (№ 410 і № 690) набрали чинності одночасно з 2 червня 2026 року. Порядок реалізації експериментального проєкту (затверджено Постановою № 410) детально визначає процедуру подання заяви і наступні дії.

Передбачений Постановою № 410 механізм розірвання трудового договору передбачає можливість подання заяви в електронній формі засобами порталу «Дія» з використанням Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Обрій». Зазначеним механізмом можуть скористатися працівники і роботодавці, які зареєстровані на:

• території активних бойових дій;
• тимчасово окупованій Російською Федерацією території,

для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації.

Дія Постанови № 410 не поширюється на:

• керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності;
• осіб, які займають виборні посади.

Наразі запровадження механізму припинення трудових відносин, передбачений  Постановою № 410, здійснюється у тестовому режимі.

У Державній службі зайнятості (ДСЗ) ви маєте можливість отримати вичерпну консультацію щодо звільнення шляхом подання заяви безпосередньо через ДСЗ або в електронній формі за допомогою засобів Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, а також щодо реалізації експериментального проєкту із запровадження механізму розірвання трудового договору з ініціативи працівника з роботодавцем, місцезнаходженням якого є територія активних бойових дій або тимчасово окупована Російською Федерацією територія, засобами порталу «Дія» з використанням Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Обрій»:

• гаряча лінія: 1518.

Регіональні гарячі лінії: на сайті ДСЗ у розділі «Контакти» можна знайти прямий номер філії у вашому регіоні/місті для очного прийому.

Звільнення шляхом звернення до суду із позовом про встановлення факту припинення трудових відносин

У ситуації, коли працівник не може звільнитися з роботи через відсутність зв’язку з роботодавцем, трудові відносини формально тривають.

Якщо відсутня можливість звільнитися шляхом подання заяви до центру зайнятості (відсутні умови, передбачені законодавством для звільнення за такою процедурою), єдиним виходом є подання позову до суду для встановлення факту припинення трудових відносин. Конституцією України кожній людині гарантовано право звернутися до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод. З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Судом в порядку окремого провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України, може бути встановлено факт припинення трудових відносин.

У разі прийняття рішення про звернення до суду з позовною заявою про припинення трудових відносин важливо правильно визначити предмет позову і зміст позовних вимог.

Якщо вам потрібна персональна юридична консультація, ви маєте право звернутися до юристів Системи безоплатної правничої допомоги (БПД):

• безкоштовна гаряча лінія по Україні: 0 800 213 103;
• онлайн-консультація: у Telegram-чаті.

Протягом періоду вирішення питання про звільнення ви маєте право працювати на умовах сумісництва.

Згідно з ч. 2 ст. 21 КЗпП  працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Додатково повідомляємо, що роз’яснення інспекторів праці не є нормативно-правовими актами та мають виключно інформаційно-рекомендаційний характер.

Східне МУ Держпраці