Воєнний стан в Україні суттєво змінив механізми захисту трудових прав працівників. Частина функцій профспілок була призупинена або обмежена, проте ключові гарантії їхньої участі у трудових відносинах залишаються чинними.
Що профспілки наразі не виконують?
Частина 2 ст. 5 Закону від 15.03.2022 № 2136‑IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136) призупинила дію ст. 43 КЗпП. Це означає, що роботодавець може звільнити працівника без попередньої згоди профспілки, крім випадків, коли йдеться про членів виборних профспілкових органів.
Законом № 2136 роботодавцям було надано право ініціювати зупинення окремих положень колективного договору. Проте Закон від 21.08.2025 № 4582‑IX «Про внесення зміни до статті 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"» (далі – Закон № 4582‑IX) уточнив: дія положень може бути зупинена лише за взаємною згодою сторін, а не одноосібним рішенням роботодавця.
Частина 2 ст. 14 Закону № 2136 призупинила дію ст. 44 Закону від 15.09.1999 № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі – Закон № 1045‑XIV). Це означає, що роботодавці більше не зобов’язані відраховувати кошти на культурно‑масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (мінімум 0,3 % фонду оплати праці). Водночас добровільні відрахування не заборонені.
Що профспілкам дозволено робити?
Залишаються чинними п. 2 ч. 3 ст. 50 Закону від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» та ст. 22 Закону № 1045‑XIV. Роботодавці зобов’язані проводити консультації з профспілками не пізніше ніж за три місяці до запланованих скорочень. Закон від 12.05.2022 № 2253‑IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників» посилив ці гарантії, закріпивши обов’язок роботодавців подавати письмову інформацію про причини, кількість і категорії працівників, яких стосуватиметься скорочення.
Профспілки залишаються стороною переговорів, контролюють виконання колективних договорів, мають право надсилати роботодавцю подання про усунення порушень та звертатися до суду у разі їх невиконання.
Відповідно до ст. 247 КЗпП та ст. 38 Закону № 1045‑XIV профспілки погоджують правила внутрішнього трудового розпорядку, графіки змінності, перенесення вихідних, норми праці, надурочні роботи та залучення до роботи у вихідні дні.
Питання оплати праці визначаються у колективному договорі з дотриманням норм законодавства, генеральних та галузевих угод. Якщо договір не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити умови з профспілковим органом.
Отже, закони № 2136‑IX, № 2253‑IX, № 2352‑IX та № 4582‑IX суттєво змінили баланс у трудових відносинах під час війни. Профспілки втратили частину інструментів прямого впливу, зокрема право блокувати звільнення чи вимагати обов’язкових відрахувань. Водночас вони зберегли ключові функції – участь у колективних переговорах, консультації при масових скороченнях, погодження організаційних рішень та контроль за оплатою праці. Це дозволяє підтримувати мінімальний рівень захисту працівників навіть у складних умовах воєнного часу.
ФПСУ