Загибель працівника критичної інфраструктури: особливості грошової допомоги

Більше за темою:

Стягнення матеріальної шкоди із працівника через суд

Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом від 20.03.2023 № 2980-IX «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України», виникає безпосередньо в момент настання юридичного факту – загибелі (смерті) працівника внаслідок військової агресії під час виконання професійних обов’язків. Будь-які рішення держави (створення Реєстру об’єктів критичної інфраструктури чи подальше внесення об’єкта до нього), вчинені після цього моменту, не можуть звужувати, скасовувати чи відтерміновувати вже набуте особою право на соціальний захист.

Такий висновок зробив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.07.2026 у справі № 420/37993/24 (адміністративне провадження № К/990/11318/26).

Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури внаслідок військової агресії рф проти України. Чоловік позивачки загинув внаслідок спрацювання вибухового пристрою під час виконання трудових обов’язків на посаді старшого майстра служби повітряних та кабельних електричних мереж. Відповідач відмовив у призначенні допомоги з тих підстав, що станом на дату загибелі підприємство не було включене до Реєстру об’єктів критичної інфраструктури. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено повністю.

КАС Верховного Суду залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

На момент виникнення нещасного випадку та до створення Реєстру об’єктів критичної інфраструктури перелік таких об’єктів визначався Законом від 16.11.2021 № 1882-IX «Про критичну інфраструктуру», Порядком віднесення об’єктів до критичної інфраструктури і Переліком секторів критичної інфраструктури, затвердженими постановою КМУ від 09.10.2020 № 1109.

До Переліку секторів критичної інфраструктури було віднесено, зокрема, електроенергетику. При цьому підприємство здійснювало діяльність з розподілення електричної енергії, а тому на момент нещасного випадку належало до об’єктів критичної інфраструктури в силу вимог законодавства. Надалі, після набрання чинності постановою КМУ від 28.04.2023 № 415 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру об’єктів критичної інфраструктури, включення таких об’єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього», товариство було внесено до Реєстру об’єктів критичної інфраструктури.

Суд наголосив, що ні на позивачку, ні на загиблого не може бути покладений тягар відповідальності за діяльність держави. Позивачка не може бути обмежена у своїх правах чи зазнати негативних наслідків через те, що держава вчасно не запровадила відповідний Реєстр або не внесла до нього підприємство. Згідно з принципом належного урядування ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу. Помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, а негативні наслідки державної бездіяльності не повинні ставати приватним тягарем для людини.

Відмова пенсійного органу у призначенні та виплаті допомоги через відсутність підприємства в Реєстрі є протиправною, оскільки на день загибелі ведення такого Реєстру не було передбачено законодавством.  

Несвоєчасне створення реєстру та внесення до нього об’єкта критичної інфраструктури не спростовує факту виконання загиблим обов’язків на цьому об’єкті. Під час воєнного стану формальні недоліки не можуть негативно впливати на соціальний захист працівників енергетики та їх родин.

«Судова влада України»