Відпустка для навчання у період воєнного стану: законні підстави відмови

Більше за темою:

Чому не зараховується до стажу період навчання в університеті?

Чи обов’язково надавати оплачувану навчальну відпустку працівникові під час простою в період воєнного стану?

Під час воєнного стану питання надання відпустки у зв’язку з навчанням регулюється спеціальними нормами. Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону від 15.03.2022 № 2136‑IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136‑IX) роботодавець може відмовити працівнику у будь‑якому виді відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до трьох років), якщо працівник залучений до робіт на об’єктах критичної інфраструктури, виробництва оборонної продукції або виконання мобілізаційного завдання. Це правило поширюється і на навчальні відпустки.

Однак застосування цієї норми не є автоматичним. Стаття 9¹ КЗпП передбачає, що роботодавець може встановлювати додаткові трудові та соціально‑побутові пільги за власні кошти. Якщо трудовим договором чи колективним договором передбачено право працівника на оплачувану навчальну відпустку навіть у період воєнного стану, роботодавець зобов’язаний виконати ці зобов’язання. Сам факт належності працівника до категорії, визначеної у ч. 2 ст. 12 Закону № 2136‑IX, не може автоматично скасувати додаткові гарантії, які сторони добровільно закріпили у договорі.

Важливо також, що ч. 2 ст. 12 Закону № 2136‑IX надає роботодавцю право відмовити у відпустці, але не звільняє його від обов’язку створювати умови для поєднання роботи з навчанням. Якщо надати навчальну відпустку неможливо, роботодавець може запропонувати скорочений або неповний робочий час, гнучкий графік, дистанційний чи гібридний режим роботи. Це дозволяє працівнику продовжувати навчання без відриву від виробництва та знижує ризик втрати кадрів.

Окремо слід враховувати положення абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону № 2136‑IX. У період воєнного стану надання будь‑якого виду відпустки понад щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 24 календарні дні може здійснюватися без збереження зарплати. Це стосується і навчальних відпусток. Конституційний Суд України у рішенні № 3‑р/2026 від 19 травня 2026 року визнав таке положення конституційним. Таким чином, роботодавець має право надавати навчальні відпустки без збереження зарплати, і це не є порушенням трудового законодавства.

Отже, роботодавець може відмовити у навчальній відпустці або надати її без збереження заробітної плати, але лише в межах спеціальних норм воєнного стану. Водночас він повинен враховувати додаткові гарантії, передбачені трудовими чи колективними договорами, і забезпечувати працівникам можливість поєднувати роботу з навчанням іншими способами. Це не лише виконання вимог закону, а й важливий елемент мотивації персоналу та збереження кадрового потенціалу.

Східне МУ Держпраці