Більше за темою:
Працівник товариства загинув у червні 2023 року під час виконання трудових обов’язків унаслідок ракетного удару. Його донька звернулася до суду з вимогою стягнути з роботодавця моральну шкоду, вважаючи, що сам факт загибелі працівника на роботі є достатньою підставою для виникнення відповідальності роботодавця (постанова від 22.01.2025 у справі № 210/6142/23).
Під час розгляду справи було досліджено матеріали спеціального розслідування нещасного випадку. Суди встановили, що роботодавець виконав вимоги ст. 153, 160 КЗпП, дотримався вимог ст. 13, 23 Закону від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці», порушень правил охорони праці не встановлено, а смерть працівника настала виключно внаслідок воєнних дій держави-агресора. За таких обставин відсутній головний елемент цивільно-правової відповідальності роботодавця – його протиправна поведінка. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Суд звернув увагу, що відповідальність роботодавця не є безумовною. Сам факт того, що працівник перебував на роботі під час ракетного удару, ще не означає, що саме роботодавець повинен компенсувати моральну шкоду. Для виникнення такого обов’язку необхідно довести наявність порушення законодавства, вину роботодавця, причинний зв’язок між його діями чи бездіяльністю та загибеллю працівника, а також факт заподіяння шкоди. У цій справі ці елементи були відсутні.
Крім того, Верховний Суд застосував ст. 15 Закону від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якої втрати, пов’язані зі збройною агресією, підлягають відшкодуванню за рахунок держави-агресора або інших джерел, визначених законом.
Верховний Суд не сказав, що роботодавець ніколи не відповідає за загибель працівника під час війни. Суд лише зазначив, що в конкретній справі роботодавець не допустив жодного порушення.
Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради
