Верховний Суд розглянув принципове питання, яке регулярно виникає у трудових спорах: чи звільняється працівник від обов’язку виконувати трудові функції після подання заяви про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП, якщо роботодавець не погоджується з підставами такого звільнення?
Суд сформував важливий орієнтир для правозастосовної практики.
Обставини справи
Позивачка, яка працювала в органі місцевого самоврядування, неодноразово поновлювалася на роботі за рішеннями суду після попередніх незаконних звільнень.
Після чергового поновлення вона подала заяву про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП, посилаючись на порушення роботодавцем законодавства про працю.
Нагадаємо: ця норма дозволяє працівнику самостійно визначити дату звільнення, якщо роботодавець допускає порушення трудового законодавства.
Проте роботодавець дійшов висновку, що наведені у заяві підстави є необґрунтованими, та відмовив у звільненні.
Попри це працівниця вирішила, що трудові відносини фактично припинені, і не вийшла на роботу протягом декількох робочих днів.
Після фіксації відсутності на робочому місці її звільнили вже з іншої підстави – за прогул без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП).
Саме законність такого звільнення стала предметом судового розгляду.
Що зазначив Верховний Суд
Суд підтвердив вже сформовану раніше правову позицію:
Але Верховний Суд зробив важливе уточнення.
Ключовий висновок суду
Подання заяви про звільнення не означає автоматичного припинення трудових правовідносин.
Поки питання про звільнення не вирішене у встановленому порядку, працівник продовжує перебувати у трудових відносинах.
А це означає, що він зобов’язаний:
Сам факт подання заяви не дає права самостійно припинити виконання роботи.
Важлива правова позиція щодо роботодавця
Суд окремо наголосив:
Проте це не позбавляє роботодавця права реагувати на нові порушення, які виникли вже після подання заяви.
У цій справі після відмови у звільненні виникли нові правовідносини – працівниця без поважних причин не з’являлася на роботі.
Тому звільнення за прогул було окремою юридичною підставою, а не зміною раніше заявленої працівником підстави звільнення.
Практичне значення для роботодавців
Роботодавцю варто пам’ятати:
Що варто пам’ятати працівникам
Подання заяви про звільнення – це не одностороннє «вимкнення» трудових обов’язків.
Якщо роботодавець відмовив у задоволенні заяви або виник спір щодо підстав звільнення, самовільне невиходження на роботу створює ризик дисциплінарної відповідальності аж до звільнення за прогул.
Висновок
Верховний Суд фактично сформував чітке правило:
Сам факт конфлікту з роботодавцем не дає права ігнорувати трудову дисципліну.
Інспекція з питань праці та зайнятості населення