Більше за темою:
Державна підтримка роботодавців під час простою чи призупинення дії трудового договору
Призупинення дії трудового договору: що зміниться з 14.03.2026?
19 серпня 2026 року Верховний Суд у справі № 755/4131/24 розглянув питання законності призупинення трудового договору та строків для його оскарження.
Працівниця оскаржила низку наказів про призупинення трудового договору, виданих у 2022–2023 роках. Роботодавець посилався на неможливість забезпечити роботою через воєнний стан. Заробітна плата за цей період не нараховувалася.
Суд підтвердив: сам факт війни не є достатньою підставою для призупинення договору. Необхідно довести одночасну неможливість роботодавця надати роботу та працівника її виконувати. У цій справі було встановлено, що підприємство продовжувало діяльність, частина працівників отримувала зарплату, а позивачка мала можливість працювати дистанційно.
Водночас Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про пропуск строку звернення. Відповідно до ст. 233 КЗпП працівник має три місяці для оскарження наказу. Карантин COVID‑19 продовжував цей строк до 30 червня 2023 року, після чого відлік почався з 1 липня. Позов подано лише 1 березня 2024 року, тобто із запізненням.
Окремо Суд уточнив: вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не охоплюється тримісячним строком. Це виплата за незаконне позбавлення можливості працювати (ст. 235 КЗпП), а не санкція за затримку розрахунку при звільненні (ст. 117 КЗпП). Проте у даній справі середній заробіток не був присуджений, оскільки накази залишилися чинними через пропуск строку їх оскарження.
Таким чином, постанова Верховного Суду розмежувала два ключові питання:
Таким чином, посилання лише на воєнний стан не захищає від ризику визнання призупинення незаконним. Роботодавець має довести реальну неможливість роботи, а працівники – уважно стежити за строками звернення до суду.
Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради