Більше за темою:
Прийняття та звільнення працівників, які порушили правила військового обліку
Звільнення працівника, який хворіє більш як чотири місяці поспіль
Верховний Суд розглянув справу щодо звільнення працівниці, яка обіймала керівну посаду в акціонерному товаристві.
Її було звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП з посиланням на норми Закону від 27.07.2022 № 2465-IX «Про акціонерні товариства» (далі – Закон).
Працівниця вважала звільнення незаконним, оскільки зазначені положення Закону визначають повноваження наглядової ради щодо призначення та звільнення працівників, але не встановлюють самостійної підстави для припинення трудового договору.
Верховний Суд у своїй позиції (постанова Верховного Суду від 03.06.2026 у справі № 761/33276/23 провадження № 61-13136св25) зазначив, що п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП передбачає припинення трудового договору з підстав, установлених іншими законами.
Ця норма є бланкетною, тому в наказі про звільнення роботодавець має зазначити конкретну норму іншого закону, яка встановлює самостійну матеріально-правову підставу для припинення трудових відносин.
Водночас норми Закону, які лише визначають компетенцію органу юридичної особи щодо призначення та звільнення працівників, не можуть самі по собі бути підставою для звільнення.
У цій справі роботодавець не застосував п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП, який передбачає припинення повноважень посадових осіб, а іншої спеціальної підстави для звільнення не зазначив.
У зв’язку із цим Верховний Суд:
Отже, роботодавцям слід враховувати, що у справах про поновлення на роботі суд перевіряє законність саме тієї підстави звільнення, яка зазначена в наказі
Тому наказ про припинення трудового договору має містити не лише посилання на п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП, а й конкретну норму іншого закону, яка безпосередньо встановлює відповідну підставу для звільнення.
Неправильне або неповне визначення правової підстави може призвести до скасування наказу, поновлення працівника на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Центральне МУ Держпраці