Урахування ФОП-єдинником працівників за ЦПД до загальної кількості найманих осіб

Більше за темою:

Договір ЦПХ: оформлення та відображення у звітності

Працюємо з фізособами за ЦПД: вимоги до оформлення та бухобліку розрахунків

Відповідно до п. 291.4 Податкового кодексу (далі – ПК) однією з умов застосування спрощеної системи оподаткування для ФОП є:

• для платників єдиного податку першої групи – невикористання праці найманих осіб;
• для платників єдиного податку другої групи – невикористання праці найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
• для платників єдиного податку третьої групи – невикористання праці найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;
• для платників єдиного податку четвертої групи (сільськогосподарські товаровиробники) – невикористання праці найманих осіб. Членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні частини другої ст. 3 Сімейного кодексу.

У разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, такі платники єдиного податку зобов’язані з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення, перейти на сплату інших податків і зборів (пп. 6 пп. 298.2.3 ПК).

Статтею 46 Господарського кодексу передбачено, що підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці.

Договори з громадянами на використання їх праці укладаються за трудовими або цивільно-правовими договорами.

Згідно з абзацом першим ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем – фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець – фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу (далі – ЦК) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Цивільно-правовий договір (договір підряду, доручення тощо) – це угода між громадянином і підприємством або підприємцем, предметом якої є виконання фізичною особою певної роботи, спрямованої на досягнення конкретного результату.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК).

Тобто за договорами підряду оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і здійснюється виплата винагороди.

Ураховуючи зазначене, якщо ФОП – платник єдиного податку укладає договір, який передбачає оплату процесу праці, тобто містить ознаки трудового договору, то такий платник єдиного податку враховує працівників, яких залучає за таким договором, до загальної кількості осіб, що перебувають з ним в трудових відносинах.

Якщо укладений договір відповідає нормам договору підряду, то ФОП – платник єдиного податку не враховує працівників, яких залучає за таким договором, до загальної кількості осіб, що перебувають з ним в трудових відносинах.

ДПС