Більше за темою:
Відпустки, святкові та вихідні дні у воєнний період: що прописати в колективному договорі
Вносимо зміни до колдоговору КНП та Положення про оплату праці
Правила внутрішнього трудового розпорядку (ПВТР) – це один з документів, який обов’язково має бути у роботодавця відповідно до умов ст. 142 КЗпП. Його наявність важлива як для самого роботодавця, так і для його працівників.
Правила внутрішнього трудового розпорядку (ПВТР) – це локальний нормативний акт, що регулює внутрішній трудовий розпорядок на підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форми власності та визначає взаємні права й обов’язки роботодавця і працівників.
Основний документ, який визначає зміст ПВТР – це Типові правила, затверджені постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.07.1984 № 213. Цей документ є чинним на підставі постанови Верховної Ради від 12.09.1991 № 1545-XII, у частині, що не суперечить чинному трудовому законодавству. Отже, при розробці своїх ПВТР можна взяти за основу деякі положення Типових правил № 213, а також використовувати відомчі документи, затверджені з цього питання.
Алгоритм дій при розробці та затверджені ПВТР визначено в ст. 142 КЗпП. Правила мають затверджуватися трудовим колективом підприємства на підставі подання власника підприємства або уповноваженого ним органу та виборного органу первинної профспілкової організації.
Строки затвердження ПВТР законодавством не визначені, роботодавець самостійно визначає, коли їх потрібно затверджувати.
Важливо, щоб Правила були в актуальному стані (тобто, якщо на підприємстві або в законодавстві відбувалися якісь зміни, що стосуються внутрішнього трудового розпорядку, то слід відкоригувати ПВТР).
Законодавство не обмежує частоту внесення змін до ПВТР. Затверджуються зміни в тому ж порядку, що й самі ПВТР.
Південно-Східне МУ Держпраці
