Закон від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) установлює державні гарантії права на відпустку, визначає умови, тривалість та порядок надання її працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення особистих життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особистості.
Порядок надання відпусток регулюється ст. 79 КЗпП і ст. 10 Закону № 504.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.
Пунктом 2 ч. 7 ст. 10 Закону № 504 визначено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються, зокрема, і особам з інвалідністю.
Для надання щорічної відпустки особі з інвалідністю у відділі кадрів підприємства мають бути відповідні підтверджувальні інвалідність документи, затверджені належним чином.
Тривалість щорічної основної відпустки осіб з інвалідністю визначено в ч. 7ст. 6 Закону № 504:
Особи з інвалідністю за бажанням мають право отримати щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на цьому підприємстві (ст. 10 Закону № 504).
Фактична норма щодо надання особам з інвалідністю щорічних відпусток в зручний для них час не означає, що відпустки таких працівників роботодавець не може включити до графіка відпусток, при цьому врахувавши побажання працівника щодо надання таких відпусток в період часу, визначений працівником. Але у разі надходження прохання від працівника надати щорічні відпустки в час, непередбачений графіком відпусток, роботодавець відмовити в наданні таких відпусток не може.
ФПСУ