Неповний робочий час: чи може працівник відмовитися

Більше за темою:

Як оплачувати відрядження працівника, якому встановлено неповний робочий час

Неповний та скорочений робочий час: відмінності, установлення та оформлення

Частина 3 ст. 32 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) надає право роботодавцю зі своєї ініціативи в односторонньому порядку змінювати режим роботи, встановлювати або скасовувати неповний робочий час за тією самою спеціальністю, кваліфікацією або посадою, якщо такі дії зумовлені впровадженням змін в організації виробництва і праці на підприємстві.

Про зміну істотних умов праці, зокрема встановлення неповного робочого часу, роботодавець зобов’язаний повідомити працівників не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір, укладений з ним, припиняється за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Відповідно до ст. 44 КЗпП, звільняючи працівника за цією підставою, роботодавець зобов’язаний виплатити йому вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку.

У період дії воєнного стану відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32 та ст. 103 КЗпП, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

ФПСУ