Які права та гарантії захищають працюючих батьків в Україні

Більше за темою:

Як підтвердити право на грошову компенсацію відпустки на дітей працівниці, якщо батько дітей мобілізований?

Додаткова соціальна відпустка батьку двох дітей від різних матерів

Як підтвердити, що один із батьків не використав додаткову соціальну відпустку на дітей?

Поєднання професійних обов’язків та виховання дітей – це щоденний виклик для мільйонів українців. Українське трудове законодавство передбачає низку важливих пільг, гарантій та обмежень, які покликані захистити права працівників із сімейними обов’язками. Розбираємося, на що саме мають право батьки на робочому місці згідно з КЗпП і профільними законами.

Перерви для годування дитини (до 1,5 року)

Згідно зі ст. 183 КЗпП жінки, які мають дітей віком до півтора року, окрім звичайної перерви на відпочинок і харчування, отримують додаткові перерви для годування.

Умови: перерви надаються не рідше ніж кожні 3 години, тривалістю не менше 30 хвилин кожна (або не менше 1 години, якщо йдеться про двох і більше грудних дітей).

Оплата: ці перерви обов’язково включаються до робочого часу та оплачуються за середнім заробітком (ст. 183 КЗпП).

Графік: час їх надання узгоджується з профспілкою та роботодавцем із урахуванням побажань матері.

Додаткові відпустки на дітей

Працюючі батьки мають право на додаткові оплачувані відпустки для догляду за дітьми (регулюється ст. 77³, 182¹, 182 КЗпП і Законом від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки»):

• 10 днів на рік (або до 17 днів за наявності кількох підстав) надається одному з батьків, який виховує двох або більше дітей віком до 15 років, дитину з інвалідністю, а також одиноким матерям чи батькам;
• 56 днів (або 70 днів у разі усиновлення кількох дітей) – оплачувана відпустка одному з усиновлювачів одразу після усиновлення дитини;
• 14 днів – відпустка при народженні дитини, яку може отримати батько новонародженого, а також дідусь, бабуся чи інший повнолітній дорослий, якщо вони фактично доглядають за дитиною, яку виховує одинока мати.

Обмеження нічних, надурочних робіт і відряджень

Законодавство чітко обмежує залучення працівників із маленькими дітьми до складних умов праці (згідно зі ст. 176, 177 та 178 КЗпП):

• повністю заборонено залучати до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні та відряджати вагітних жінок і матерів, які виховують дітей віком до 3 років;
• жінок (або відповідних батьків), які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей з інвалідністю, можна залучати до надурочних робіт або відряджень лише за їхньою згодою.

Захист при прийнятті на роботу та під час працевлаштування

Стаття 184 КЗпП встановлює жорсткі заборони для роботодавців:

• заборонено відмовляти у прийнятті на роботу або знижувати заробітну плату жінкам через їхню вагітність чи наявність дітей віком до 3 років (а для одиноких матерів – за наявності дитини до 14 років або дитини з інвалідністю);
• якщо роботодавець відмовляє у працевлаштуванні, він зобов’язаний надати письмове пояснення причин. Таку відмову працівник має повне право оскаржити в суді.

Захист від звільнення з ініціативи роботодавця

Одна з найважливіших гарантій закріплена у ч. 3 ст. 184 КЗпП:

• роботодавець не має права звільнити з власної ініціативи вагітних жінок, жінок із дітьми віком до 3 років (у певних випадках – до 6 років), а також одиноких матерів чи батьків, які виховують дітей до 14 років або дитину з інвалідністю;
• єдиний виняток – повна ліквідація підприємства, установи чи організації, але і в цьому випадку роботодавець зобов’язаний здійснити обов’язкове працевлаштування працівника;
• також гарантії діють при закінченні строкового трудового договору: у такому разі підприємство зобов’язане працевлаштувати особу, зберігши за нею середню зарплату на період пошуку нової роботи (але не більше ніж на 3 місяці).

На кого поширюються ці пільги?

Важливо зазначити, що відповідно до ст. 186¹ КЗпП усі перелічені вище соціальні гарантії, пільги, обмеження та права поширюються не лише на матерів, а й на інших осіб, які беруть на себе сімейні обов’язки:

• батьків, які виховують дітей без матері (наприклад, якщо мама тривалий час перебуває на лікуванні);
• опікунів та піклувальників;
• прийомних батьків або батьків-вихователів.

Знання своїх трудових прав допомагає не лише ефективно захистити особисті інтереси та інтереси родини, а й побудувати здорові, прозорі та цивілізовані відносини з роботодавцем.

Інспекція з питань праці та зайнятості населення