Загальні збори не встановлювали зарплату директору ТОВ, але вихідну допомогу виплатити зобов’язані: Верховний Суд

Більше за темою:

Офіс у квартирі директора: чи потрібно оформлювати договір оренди або позички?

Директор оплатив послуги у вихідний день: які ризики?

Як оформити на роботу директора: правила та нюанси

Відсутність рішення загальних зборів учасників товариства про встановлення посадового окладу директора не позбавляє його права на вихідну допомогу, розраховану з фактично отримуваної заробітної плати, якщо товариство було обізнане про її розмір, фактично виплачувало її та не мало спору щодо розміру такого окладу.

Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

Позивач майже три роки обіймав посаду директора товариства. Рішенням загальних зборів учасників товариства його було звільнено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП. Після звільнення директор звернувся до суду з позовом, у якому, зокрема, вимагав стягнути з товариства належну йому вихідну допомогу.

Суд першої інстанції задовольнив позов у частині стягнення вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку. Апеляційний господарський суд залишив рішення без змін. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ подало касаційну скаргу, стверджуючи, що директор самостійно встановив і виплачував собі заробітну плату без відповідного рішення загальних зборів, а тому такі виплати не можуть враховуватися при обчисленні вихідної допомоги.

Переглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що загальні збори учасників товариства мають виключну компетенцію щодо встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу. Водночас загальні збори протягом усього періоду перебування позивача на посаді директора не ухвалювали рішення про встановлення йому посадового окладу.

За таких обставин Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій про наявність «мовчазної згоди» учасників товариства щодо розміру виплат директору: вони були обізнані з розміром його посадового окладу, виплати здійснювалися, однак рішень про зміну умов оплати праці не ухвалювалося.

Оскільки колишній директор був звільнений за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП, відповідно до ст. 44 КЗпП йому належала вихідна допомога в розмірі не менше шестимісячного середнього заробітку. Товариство не здійснило таку виплату в день звільнення, порушивши вимоги ст. 116 КЗпП.

При цьому Верховний Суд зазначив: якщо товариство вважає, що колишній директор неправомірно нараховував або отримував собі заробітну плату і цим завдав товариству збитків, воно може окремо вимагати відшкодування таких збитків. Однак це само по собі не є підставою для неврахування фактично отримуваної заробітної плати при розрахунку вихідної допомоги.

За результатами касаційного перегляду КГС Верховного Суду залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Постанова КГС Верховного Суду від 29.07.2026 у cправі № 906/948/25.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду.

«Судова влада України»