Добровільні відрахування із зарплати на підтримку ЗСУ: що вирішив суд

Більше за темою:

Відрахування із зарплати за час відпустки

Питання донатів і підтримки ЗСУ під час повномасштабної війни стали частиною щоденного життя кожного українця. Проте на стику благодійності та трудових відносин іноді виникають гострі конфлікти.

Яскравим прикладом цього стала справа № 344/16999/24, у якій колишній працівник закордонної філії НАК «Нафтогаз України» намагався стягнути з роботодавця утримані кошти, запевняючи, що писав заяву під тиском. 25 лютого 2026 року Верховний Суд поставив у цій справі остаточну крапку.

Суть трудового спору

Працівник працював у філії «Нафтогазу» в Арабській Республіці Єгипет. У березні 2022 року він подав заяву про безповоротне утримання 30 % із його заробітної плати для перерахування на спеціальні рахунки ЗСУ або гуманітарну допомогу. Згодом, після звільнення за закінченням строку контракту, ексспівробітник звернувся до суду з позовом на понад 6,2 млн грн.

Що вимагав позивач:

• стягнути невиплачену частину зарплати (ту саму утримувану суму);
• виплатити майже 6 млн грн середнього заробітку за час затримки розрахунку;
• стягнути 200 тис. грн моральної шкоди через нібито «психологічний тиск» керівництва філії з погрозами не продовжити контракт.

Суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився і Верховний Суд, у позові відмовили повністю.

Головні висновки Верховного Суду щодо трудових прав

Розглядаючи справу, касаційний суд спирався на ключові гарантії трудового законодавства та свободу волевиявлення працівника:

1. Заборона примусових відрахувань vs. вільне волевиявлення.

Згідно зі ст. 127 КЗпП і ст. 26 Закону від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» примусові відрахування із зарплати роботодавцем чітко обмежені законом (повернення авансів, відшкодування шкоди тощо). Проте у цій справі йшлося не про штрафи чи односторонні санкції роботодавця, а про добровільне волевиявлення працівника, оформлене особистою заявою.

2. Недоведеність тиску.

Суди зазначили, що твердження позивача про психологічний чи економічний тиск з боку директора філії не підтверджені жодними належними доказами. Крім того, працівник кілька місяців мовчки користався цією схемою, не оскаржував відповідний наказ компанії та самостійно згодом подав заяву про припинення утримань.

3. Цільове призначення коштів.

Кошти працівників філії акумулювалися та за рішенням колективу спрямовувалися на допомогу фонду «Повернись Живим». Роботодавець виконав волю працівника, тому жодних підстав для повернення цих сум як «невиплаченої зарплати» немає.

Значення рішення для ринку праці

Це рішення Верховного Суду є важливим орієнтиром для HR-спеціалістів, юристів та керівників підприємств. Воно підтверджує: добровільна благодійність працівників через утримання із заробітної плати є законною за умови наявності чіткого письмового розпорядження (заяви) самого працівника.

Водночас справа нагадує про важливість прозорого документального оформлення: будь-які фінансові ініціативи у колективі мають базуватися виключно на добровільній згоді без найменших ознак примусу, аби уникнути майбутніх судових маніпуляцій після припинення трудових відносин.

Інспекція з питань праці та зайнятості населення