Соцвідпустка підтверджена лише при звільненні: що з виплатами

Більше за темою:

Невикористані щорічні відпустки за попередні роки

Наказ про звільнення: як тепер зазначати кількість днів невикористаних відпусток?

Відповідно до ст. 19 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» додаткова соціальна відпустка надається працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Роботодавець не зобов’язаний самостійно відстежувати сімейний стан кожного співробітника, а з урахуванням норм Закону від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» не має права цього робити. Так само роботодавець не несе обов’язку самостійно нараховувати чи компенсувати такі відпустки, якщо працівник не подав відповідних документів.

Проте, доведення інформації в усній формі не є достатніми та належними заходами з боку роботодавця, що створюють відповідні організаційні умови для реалізації права на відпустку, з огляду на таке:

• законодавством не встановлено вичерпного переліку документів, які працівник повинен подати для підтвердження свого статусу, наприклад, розлученою жінкою, що виховує дитину без батька;
• законодавство не передбачає строку давності, після якого працівник втрачає право на додаткові соціальні відпустки на дітей, а також позбавлення права на такі відпустки у разі несвоєчасності подання документів, що в період дії воєнного стану може бути зумовлене об’єктивними причинами.

Працівник має право на компенсацію за всі невикористані дні додаткових соціальних відпусток на дітей при звільненні, якщо він підтвердить свій статус, незалежно від того, чи подавав він заяву на цю відпустку під час роботи.

Таким чином роботодавець для уникнення конфліктів зацікавлений у створенні умов, за яких кожен працівник є обізнаним щодо своїх прав, а уразі спірних питань, пов’язаних з реалізацією свого права на додаткові соціальні відпустки, передбачені ст. 19 Закону № 504,  має можливість звернутися за отриманням відповідних роз’яснень, або  зі скаргою на дії посадових осіб, якщо вважає, що його права порушені.

З огляду на вищевикладене, роботодавцю рекомендовано:

• вжити відповідних заходів для врегулювання питань надання відпусток (порядку врахування права, надання документів тощо) в локальних актах за участю професійної спілки або уповноважених представників трудового колективу;
• враховувати принципи Рекомендації № 130 Міжнародної організації праці (МОП) «Про розгляд скарг» (1967 рік) як складової кадрової політики. Це сприятиме створенню умов у разі спірних питань може без страху осуду чи тиску звернутися із заявою ( скаргою) для її неупередженого розгляду і прийняття рішення по суті.

Якщо роботодавець безпідставно не надав щорічну додаткову відпустку або не провів розрахунок під час звільнення (ст. 116 КЗпП), він може бути притягнутий до фінансової відповідальності (ст. 265 КЗпП).

Посадові особи за порушення законодавства про працю несуть:

• дисциплінарну відповідальність  (ст. 147–150 КЗпП);
• адміністративну відповідальність (ст. 41 КУпАП);
• кримінальну відповідальність за ст. 172, 175 ККУ (в окремих випадках, наприклад якщо обмеження права на відпустки здійснювалося свідомо із застосуванням тиску. Невиплата передбачених законодавством виплат (компенсації при звільнені за невикористані дні відпусток) не проводилася умисно тривалий строк за наявності коштів);
• матеріальну відповідальність (ст. 130, 133, 134 КЗпП).

Питання про наявність порушення роботодавцем та його посадовими особами законодавства про працю вирішується за результатами заходів нагляду (контролю), які здійснюються відповідно до ст. 259 КЗпП Державною службою України з питань праці, органами місцевого самоврядування – на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, а також за рішенням суду, що набрало законної сили .

Також інформуємо, що відповідні позиції щодо відшкодування середньої заробітної плати (ст. 117 КЗпП) і моральної шкоди (ст. 237¹ КЗпП) у разі невиплати компенсації за невикористані дні щорічних додаткових відпусток на дітей, зокрема при несвоєчасному наданні працівниками документів, викладені:

• у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за справою № 520/2226/19 (адміністративне провадження № К/9901/25358/19);
• в ухвалі Великої Палати Верховного Суду за справою № 755/16704/24 (провадження № 14-32цс26).

Східне МУ Держпраці