Звільнення у період поновлення: як бути роботодавцю

Більше за темою:

Демобілізація чи повернення на роботу звільненого в запас «строковика»

Початок роботи після демобілізації

Частиною 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення. Ця гарантія забезпечується закріпленням низки вимог до порядку припинення трудового договору.

Розірвати трудові відносини в період поновлення на роботі працівника можна лише за наявності законних підстав, перелік яких закріплено в КЗпП. При цьому слід пам’ятати, що згідно з ч. 3 ст. 43 Конституції України використання примусової праці заборонено.

Отже, працівник може звільнитися за власним бажанням, попередивши про це роботодавця письмово (відповідною заявою) за 2 тижні.

Зробити це можна як у період роботи, так і, скажімо, в період відпустки або тимчасової непрацездатності.

Якщо ж заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, наприклад:

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; 
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання у певній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин, –

роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (ч. 1 ст. 38 КЗпП).

Нагадаємо, що поновлення на роботі – це процес відновлення, зокрема, в судовому порядку трудових прав працівників, яких було незаконно звільнено (ст. 235–236 КЗпП).

Центр правової допомоги ФПУ