Особливості медичних оглядів працівників

Проведення медичних оглядів працівників регулюються:

• КЗпП, в якому ст. 169 визначається обов’язковість проведення медичних оглядів для певних категорій працівників;
• Законом від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці», зокрема, ст. 17 цього Закону встановлюється обов’язок роботодавця за свої кошти організовувати медогляди працівників при прийнятті на роботу і протягом трудової діяльності, з відповідним визначенням категорій працівників, які їх проходять;
• Законом від 06.09.2022 № 2573-IX «Про систему громадського здоров’я», який побічно впливає на організацію медоглядів, пов’язаних із забезпеченням здоров’я населення.

Види медичних оглядів:

• попередні: проводяться при прийнятті на роботу;
• періодичні: проводяться протягом трудової діяльності;
• профілактичні: проводяться для працівників, чия діяльність може призвести до поширення інфекцій;
• позачергові: за ініціативою працівника, чи роботодавця, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє виконувати свої обов’язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Медичні огляди працівників проводяться відповідними закладами охорони здоров’я, перелік яких затверджується наказом МОЗ. Працівники закладів охорони здоров’я несуть відповідальність, згідно із чинним законодавством України, за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника.

Наказом МОЗ від 21.05.2007 № 246 затверджено Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі – Порядок № 246), який визначає процедуру проведення попереднього та періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов’язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.

Порядок № 246 поширюється на всіх працівників підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, виду економічної діяльності та їх філій, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі – роботодавці), на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Перед початком проведення медичних оглядів роботодавець має організовувати лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників. За результатами лабораторних досліджень роботодавець визначає категорії працівників, що підлягають попередньому та періодичному медичним оглядам, інформує територіальний орган Держпраці та погоджує з ним відповідні акти, форма яких наведена у додатках до Порядку № 246.

Роботодавець має укласти угоду (договір) на проведення попереднього (періодичного) медичного огляду працівників з лікарняним закладом та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду. Лікарняний заклад складає план-графік, погоджує його з роботодавцем і Управлінням Держпраці.

Згідно плану-графіку, медичний заклад забезпечує проведення медогляду, лабораторні, функціональні та інші дослідження. У плані-графіку вказуються строки проведення медоглядів, перелік лікарів, які залучаються до їхнього проведення. Медогляд проводиться спеціальною лікарською комісією тільки за наявності результатів зазначених досліджень. Під час проходження медогляду працівник має мати при собі паспорт чи інший документ, що засвідчує особу, військовий квиток (при отриманні сертифікату форма № 100-2/о), медичну картку профілактичного огляду та карту амбулаторного хворого. Якщо працівник проходить попередній медогляд, то він повинен мати при собі направлення, видане роботодавцем (додаток 3 до Порядку № 246).

Протягом місяця, після проведення медоглядів, головою лікарської комісії оформлюється Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників (додаток 9 до Порядку № 246), який складається у шести примірниках: один примірник залишається в ЛПЗ, що проводив медогляд, інші надаються роботодавцю, представнику профспілкової організації або вповноваженій працівниками особі, профпатологу, Управлінню Держпраці, територіальному органові Пенсійного фонду України.

В Заключному акті, серед інших даних, вказуються рекомендації (в разі наявності підстав) роботодавцю про працевлаштування працівника в умовах відсутності профшкідливостей, а в разі підозри на професійне захворювання – про направлення працівника в спеціалізовані лікувальні заклади для встановлення діагнозу профзахворювання.

Висновки (рекомендації) Заключного акту є обов’язковими для виконання їх роботодавцем. Слід пам’ятати, що рекомендації Заключного акту є підставою для роботодавця перевести працівника на іншу роботу, відсторонив від виконання своїх попередніх обов’язків.

ГУ ПФУ в Миколаївській області