Додаткові обов’язки, доручені працівникові, мають бути чітко визначені та сформульовані. Це важливо не лише для правильного розрахунку доплат, а й для уникнення трудових спорів у майбутньому. Рекомендується деталізувати перелік додаткових функцій у додатковій угоді або в наказі по підприємству, зазначивши їх обсяг, складність та очікуваний результат.
Такий підхід забезпечує прозорість у відносинах між роботодавцем та працівником і дозволяє обом сторонам розуміти межі своїх прав та обов’язків.
Установлення обґрунтованих і справедливих доплат сприяє підвищенню зацікавленості працівників у продуктивнішій роботі та зміцненню кадрової стабільності. Роботодавцю доцільно передбачати у колективному договорі загальні принципи встановлення таких доплат, щоб уникати суб’єктивності та забезпечити однакові підходи для всіх працівників організації.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» працівники мають право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31 КЗпП).
У разі доручення працівникові додаткових обов’язків, не передбачених посадовою інструкцією, підприємство, установа, організація має отримати від нього письмову згоду.
Держпраці
