Суміщення професій (посад) – це виконання працівником разом зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, без звільнення від своєї основної роботи, додаткової роботи за іншою професією (посадою) протягом робочого часу за основною посадою. Відповідно до ст. 105 КЗпП у разі суміщення встановлюється доплата на умовах, передбачених у колективному договорі.
Питання встановлення та скасування суміщення також регулюються постановою Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 № 1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)», яка продовжує діяти в частині, що не суперечить чинному законодавству України. Згідно з цією постановою суміщення встановлюється за наказом роботодавця (див. зразок) та може запроваджуватися як з ініціативи працівника, так і з ініціативи роботодавця як зміна істотних умов праці.
На відміну від сумісництва, суміщення може бути встановлене працівникові лише на підприємстві, де він працює, у межах уже укладеного з ним трудового договору. У чому різниця між сумісництвом та суміщенням, див. у статті «Суміщення чи сумісництво: що краще вибрати роботодавцеві».
Якщо в процесі трудових відносин відпадає потреба в суміщенні посади або ж працівник не може виконувати роботу за суміщенням, то роботодавець має видати наказ про скасування суміщення. У разі ініціювання скасування суміщення працівником потрібна також його заява (див. зразок заяви про припинення виконання обов’язків за суміщенням).
Водночас, якщо працівник звільняється, окремий наказ про скасування суміщення не потрібен, адже суміщення було встановлено в межах основного трудового договору.
Отже, у разі звільнення працівника припиняється дія трудового договору, тому окремий наказ про скасування суміщення видавати не потрібно.

