Нагадаємо, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи (ст. 1021 КЗпП). З цього визначення можна зробити висновок, що сумісництво неможливе без основного місця роботи. Проте, проаналізувавши норми законодавства, вважаємо, що негативних наслідків ані для роботодавця, ані для працівника на сьогодні не існує.
Єдина проблема може бути в разі настання у працівника страхового випадку. Адже для оплати лікарняного обов’язковою умовою є надання довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Така умова передбачена п. 21 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266. Зокрема, зазначено: якщо застрахована особа працює за сумісництвом, страхові виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітності та пологах та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії листка непрацездатності та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.
Роботодавець сумісника не має права оплачувати оригінал паперового лікарняного або оригінал електронного лікарняного, тобто електронний лікарняний, який не має у своєму унікальному номері додаткового символу після крапки. Відрізнити е-лікарняний основного працівника від е-лікарняного сумісника можна за допомогою унікального номера листка непрацездатності. До унікального номера електронного листка непрацездатності, який присвоюється кожному лікарняному у форматі ХХХХХХ-ХХХХХХХХХХ–Х, буде додано порядковий номер цифрової копії такого е-лікарняного, символ «1» або «2» чи інша цифра, яка вказує на кількість місць роботи працівника за сумісництвом.
Нагадаємо, що основне місце роботи – це місце роботи, на якому працівник працює на підставі укладеного трудового договору та яке визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (п. 12 ст. 1 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).
Тобто визначення основного місця роботи належить до сфери відповідальності працівника. Проте чіткого врегульованого законодавством механізму зміни основного місця роботи на сумісництво і навпаки не існує. Про можливі варіанти та як їх оформити див. статтю «Варіанти зміни місця роботи із сумісництва на основне чи навпаки».
Отже, відповідальності за те, що працівник продовжує працювати за сумісництвом без основного місця роботи, не передбачено, проте в разі настання у такого працівника страхового випадку (тимчасової непрацездатності) роботодавець не зможе оформити та, відповідно, оплатити лікарняний.

