Законодавством не передбачено обов’язкового збереження класності водіям, присвоєної попереднім роботодавцем.
Тому порядок підвищення класності водіям треба регулювати локальним нормативним актом підприємства. Розробляючи такий документ, можна керуватися Методичними рекомендаціями з питань безпеки автомобільних перевезень, затвердженими наказом Держдепартаменту автомобільного транспорту від 19.09.2003 № 111 (далі – Методрекомендації).
Зокрема, відповідно до пп. 8.7.3 Методрекомендацій I та II класи присвоюються водіям кваліфікаційними комісіями підприємства під час кваліфікаційної атестації. До складу цих комісій включається також працівник служби безпеки руху. Відповідне рішення кваліфікаційної комісії затверджує керівник підприємства своїм наказом (пп. 8.7.4 Методрекомендацій).
Крім того, I і II класи присвоюються водіям на підставі примітки до кваліфікаційної характеристики професії водія автотранспортних засобів (Випуск 69 «Автомобільний транспорт» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 06.07.2012 № 374).
Нагадаємо, що на сьогодні діє нова редакція кваліфікаційної характеристики водія за категоріями «B», «C1», «C», «Dl», «D», «BE», «C1E», «CE», «DIE», «DE».
Примітками до зазначеної кваліфікаційної характеристики передбачено, що в процесі роботи суб’єкт господарювання може присвоювати водію кваліфікацію II чи I класу. Для присвоєння II класу у посвідченні водія має бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій «B», «BE», «C», «CE» або «DE» («D»), а також безперервний стаж роботи водієм III класу в цього суб’єкта господарювання не менше трьох років. Для присвоєння I класу має бути дозвіл на керування транспортними засобами категорії «B», «BE», «C» «CE», «D», «DE», а також безперервний стаж роботи водієм II класу в цього суб’єкта господарювання не менше двох років.
Законодавством не передбачено обов’язкового збереження класності водіям, присвоєної роботодавцем на попередньому місці роботи. Проте, враховуючи кваліфікаційні характеристики водія, для присвоєння I класу має бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій «B», «C», «D» та «E», а також безперервний стаж роботи водієм II класу на підприємстві – не менше двох років.
Для присвоєння II класу у посвідченні водія має бути дозвіл на керування транспортними засобами категорій «B», «C», «E» або «D», або «D» та «E», а також безперервний стаж роботи водієм III класу на підприємстві не менше трьох років.
Ухвалення рішення щодо присвоєння відповідної класності водію належить до повноважень керівника підприємства.
Тому під час працевлаштування водієві можна присвоїти III клас, а надалі:
Отже, під час оформлення на роботу водія керівник підприємства має право ухвалити одне з таких рішень:
В обох цих випадках таке рішення оформлюється наказом:
Згідно з п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільний наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.1993 № 58, у графі 3 «Відомості про роботу» трудової книжки зазначається конкретне найменування структурного підрозділу, до якого прийнято працівника, а також робота, професія або посада та присвоєний розряд.
Тому до трудової книжки водія вноситься запис про назву професії із зазначенням кваліфікаційної категорії, розряду, класу, наприклад «прийняти водієм автотранспортного засобу ІІI класу», а якщо після атестації класність зміниться, вноситься окремим рядком: «присвоєно ІІ клас».
Щодо присвоєння водіям I та II класів та збереження класності водіям, присвоєної роботодавцем на попередньому місці роботи, див. лист Мінсоцполітики.
Детальніше про оформлення водія на роботу див. у статті «Приймаємо на роботу водія: є особливості!».