Про відсторонення від роботи працівника під час карантину й не тільки

Гаряча лінія «Антивірус»: як працювати на карантині

В яких випадках можна відсторонити працівника від роботи? Чи оплачується таке відсторонення та який порядок його оформлення? Чи можливе відсторонення в разі захворювання працівника вірусною хворобою чи в разі підозри про таке захворювання? Про це та інше – далі у статті.

Загальні положення

Чіткого визначення поняття «відсторонення» в законодавстві немає, але опосередковано можна зробити висновок, що це недопущення працівника до роботи з підстав, передбачених законодавством. Процедура відсторонення є тимчасовим заходом й після його закінчення необхідно, залежно від підстав, допустити працівника до роботи, перевести на іншу роботу або звільнити.

Крім того, якщо працівника було відсторонено від роботи на певний період, наприклад до проходження медичного огляду, а він не виконав вимог роботодавця, то його можна притягнути ще й до дисциплінарної відповідальності з винесенням догани, після чого навіть звільнити за п. 3 ст. 40 КЗпП (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення).

Зверніть увагу, що в деяких випадках відсторонення може бути правом роботодавця, але здебільшого це є обов’язком.

Випадки відсторонення згідно з КЗпП

Перелік можливих випадків відсторонення визначено у ст. 46 КЗпП:

1. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння. Факт появи в такому стані може бути підтверджено не лише актом медичного обстеження, але й іншими доказами, у тому числі й показами свідків, які також можуть стати підставою для відсторонення працівника. Звісно ж, на практиці відправити працівника в такому стані на обстеження, якщо на підприємстві немає медичних умов для проведення обстеження, нереально. Водночас роботодавець зобов’язаний створювати безпечні умови праці для своїх працівників та оточуючих. Тому, якщо виникла підозра щодо сп’яніння, навіть не підтверджена, краще відсторонити працівника від роботи, щоб уникнути негативних наслідків. Час відсторонення в такому разі оплаті не підлягає. Проте, якщо відповідний стан не підтверджено (наприклад, працівник усе-таки пройшов медичне обстеження), звісно, краще оплатити
2. 2. Відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів. Згідно зі ст. 17 Закону від 14.10.92 р. № 2694-XII «Про охорону праці» (далі – Закон № 2694) роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності. Крім того, ст. 15 цього Закону дає право спеціалістам з охорони праці вимагати відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичний огляд. У разі такого відсторонення заробітна плата не зберігається (див. зразок 1).
3. Відмова або ухилення від навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки. Відстороненню з цієї підстави підлягають не лише працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, а й інші працівники. У відповідному наказі слід установити строк відсторонення й зазначити, що за цей період працівник має пройти навчання, інструктаж та перевірку вищеперелічених знань. А в разі невиконання цих умов роботодавець повинен притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності.
   Крім того, відстороненню підлягають працівники, які не здали іспити чи не пройшли перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки у разі незадовільного результату. Відсторонення в такому разі відбувається без збереження заробітної плати.
4. В інших випадках, передбачених законодавством. Розглянемо їх детальніше.

Зразок 1

Інші випадки, передбачені законодавством

Відсторонення носіїв інфекційних захворювань

Згідно зі ст. 7 Закону від 24.02.94 р. № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004) роботодавець зобов’язаний за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби (далі – ДСЕС) усувати від роботи осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги із соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов’язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій.

На період самоізоляції працівника слід відсторонити від роботи. Такий висновок випливає з п. 1.2 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ від 14.04.95 р. № 66 (далі – Інструкція № 66), де зазначається, що відстороненню від роботи або іншої діяльності підлягають, зокрема:

• хворі на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби;
• особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань;
• особи, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби.

Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних і паразитарних хвороб людини та носійства збудників цих хвороб затверджено наказом МОЗ від 19.07.95 р. № 133. До цього Переліку 2020 року було додано позицію «39. COVID-19» у розділі «Особливо небезпечні інфекційні хвороби»

У ст. 29 Закону від 06.04.2000 р. № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі – Закон № 1645) передбачено, що карантин встановлюється та скасовується Кабміном. В урядовому рішенні про встановлення карантину, зокрема, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов’язкової самоізоляції. Відповідно до п. 20 Постанови № 641 самоізоляції підлягають:

1) особи, які мали контакт із пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;

2) особи з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19 у легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації;

3) особи, які перетинають державний кордон та прибули з держави або є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19.

Хоча, відсторонення від роботи хворого (потенційно хворого) працівника мало б здійснюватися за поданням відповідних посадових осіб ДСЕС (п. 2.1 Інструкції № 66), на практиці цього не відбувається. Тому в разі самоізоляції працівника з метою запобігання поширенню COVID-19 роботодавець зазвичай не одержує подання про відсторонення від роботи ДСЕС. Але, з іншого боку, він зобов’язаний відсторонити від роботи працівника, який може бути носієм особливо небезпечної інфекції (п. 3.1 Інструкції № 66). Отже, роботодавець повинен видати наказ про відсторонення та вжити заходів контролю за його виконанням (див. зразок 2).

Зразок 2. Зразок наказу про відсторонення працівника від роботи у зв’язку з його самоізоляцією

Якщо виявлено, що хворий був безпосередньо в робочому колективі й усі інші працівники контактували з ним без засобів індивідуального захисту, то й вони підлягатимуть самоізоляції. Тож відсторонити їх від роботи роботодавець має право відповідно до наказу.

Крім того, згідно зі ст. 23 Закону № 1645, якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення й може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи, за їх згодою, тимчасово переводяться на роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційної хвороби. Якщо цих осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, установленому законом. На період відсторонення від роботи їм виплачується допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Інформативно: на сьогодні Державну санітарно-епідеміологічну службу приєднано до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів.

Відсторонення державного службовця

Згідно зі ст. 72 Закону від 10.12.15 р. № 889-VIII «Про державну службу» державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов’язків у разі виявлення порушень, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення, а саме:

• порушення Присяги державного службовця;
• перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;
• невиконання вимог щодо політичної неупередженості;
• використання повноважень в особистих інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
• подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
• прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Рішення про відсторонення держслужбовця приймається керівником державної служби або суб’єктом призначення одночасно із прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення (див. зразок 3).

Зразок 3

Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.

На відміну від інших випадків відсторонення, державний службовець зобов’язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

Відсторонення в разі кримінальної та адміністративної справи

Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину (ст. 154 Кримінального процесуального кодексу, далі – КПК). КПК передбачено, що відсторонення здійснюється на підставі рішення слідчого судді на строк не більше двох місяців. Але строк відсторонення все ж таки може бути продовжено відповідно до вимог ст.158 КПК. Тобто наказ про відсторонення працівника від роботи видається на підставі постанови (рішення) слідчого судді, а не постанови (чи, тим більше, усної вимоги) прокурора чи слідчого.

Відсторонення може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Відсторонення згідно з антикорупційним законодавством

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону від 14.10.14 р. № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі – Закон № 1700) особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному КПК.

Крім того, особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу, в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом. У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Нормами ч. 2 ст. 53⁴ Закону № 1700 передбачено також, що в разі відсторонення працівника, який є викривачем, від виконання трудових обов’язків не з його вини оплата праці на період відсторонення здійснюється в розмірі середньої заробітної плати працівника за останній рік.

Нагадаємо, що викривач – це фізична особа, яка повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, порушень Закону № 1700, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю в передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Відсторонення водія

Підставою для відсторонення водія може бути відсутність документа, що дає право на керування транспортним засобом. Згідно зі ст. 16 Закону від 30.06.93 р. № 3353-XII «Про дорожній рух» водій під час керування транспортним засобом повинен мати при собі посвідчення водія. Відсутність посвідчення у працівника, який згідно зі штатним розписом виконує роботу водія, є підставою для відсторонення його від роботи. У такому разі роботодавець має право відсторонити працівника від роботи, а за можливості повинен перевести на іншу роботу, виконання якої не потребує наявності посвідчення, про що має бути обумовлено в наказі.

Додаткові підстави відсторонення відповідно до контракту

Додатковими підставами для відсторонення від роботи та умови оплати за цей період можуть бути передбачені в контракті (якщо працівник входить до категорій осіб, з якими можливе укладення контрактної форми трудового договору). Адже згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП права, обов’язки, умови організації праці, матеріального забезпечення та відповідальність сторін можуть установлюватися угодою сторін.

Інші випадки відсторонення посадових осіб

Посадові особи органів державної виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд та державний контроль у сфері діяльності з пестицидами і агрохімікатами (на сьогодні це Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів) у межах компетенції, передбаченої законодавством, мають право вимагати усунення від роботи з пестицидами і агрохімікатами осіб, які не мають відповідного посвідчення (ст. 17 Закону від 02.03.95 р. № 86/95-ВР «Про пестициди та агрохімікати»). Законні вимоги посадових осіб є обов’язковими для виконання. У такому разі не передбачено збереження за працівниками заробітної плати.

Відповідно до п. 11 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.12 р. № 346, Нацбанк має право тимчасово, до усунення порушення, відстороняти посадову особу банку від посади за наявності фактів, що свідчать про її дії або бездіяльність, що призвели до здійснення ризикової діяльності або порушення вимог банківського, валютного законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу, нормативно-правових актів Нацбанку. Повний перелік випадків наведено в п. 11 зазначеного Положення.

 До посадових осіб банку належать: голова, його заступники та члени ради банку (члени правління банку); головний бухгалтер банку, його заступники; керівник відокремленого підрозділу банку; головний бухгалтер відокремленого підрозділу банку (за наявності); керівник філії іноземного банку; головний бухгалтер філії іноземного банку. Рішення про тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади / надання дозволу на поновлення на посаді приймається Правлінням НБУ або Комітетом з питань нагляду. Постановою не передбачено збереження за посадовими особами заробітної плати на період такого відсторонення.

Оплата за період відсторонення

Зважаючи що зарплата виплачується за виконану роботу, відсторонення від роботи мало би здійснюватися без збереження зарплати. Однак законодавством установлено окремі випадки, коли зарплата в разі відсторонення від роботи зберігається або працівникові виплачується допомога із соціального страхування. Розв’язуючи питання щодо оплати за період відсторонення, слід керуватися нормативним актом, яким передбачено підстави відсторонення. Здебільшого збереження зарплати за час відсторонення не передбачено.

Проте зарплата за період відсторонення може зберігатися для державних службовців. У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується в розмірі середньої зарплати час відсторонення від виконання посадових обов’язків в установленому порядку.

Заробітна плата за період відсторонення не зберігається, а відшкодовується з державного бюджету.

Згідно зі ст. 1 Закону від 01.12.94 р № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади). Право на відшкодування шкоди виникає в разі:

• установлення у вироку суду факту незаконного відсторонення;
• закриття кримінальної справи;
• відмови в порушенні кримінальної справи.

Відшкодування шкоди відбувається в судовому порядку за кошти державного бюджету, розмір суми визначається з урахуванням заробітку, не отриманого громадянином за час відсторонення.

Згідно з ч. 2. ст.68 Закону № 1700 збитки, шкода, завдані фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності суб’єкта, який здійснює заходи щодо запобігання і протидії корупції, відшкодовуються з державного бюджету в установленому законом порядку.

Передбачено, що викривачу на період відсторонення здійснюється відшкодування в розмірі середньої зарплати працівника за останній рік (ч. 2 ст. 53⁴ Закону № 1700).

Виплата допомоги з тимчасової непрацездатності

Період самоізоляції працівника може бути оплачено за умови оформлення листка непрацездатності на цей період. Відкрити листок непрацездатності зараз можна й дистанційно (після внесення наказом МОЗ від 27.04.20 р. № 963 змін до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.01 р. № 455). Листок непрацездатності, виданий працівникові на період його самоізоляції, оплачується в загальному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1105 особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку із проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, допомога з тимчасової непрацездатності виплачується у розмірі 50 % середньої зарплати (доходу) незалежно від страхового стажу. За винятком медичних працівників – їм лікарняні в такому разі виплачуються в розмірі 100 % середньої зарплати (доходу) незалежно від страхового стажу.

Виплату допомоги із соціального страхування також передбачено в разі відсторонення за поданням посадових осіб ДСЕС від роботи, осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими (ст. 7 Закону № 4004).

Оформлення відсторонення

Відсторонення від роботи оформлюється наказом роботодавця, який видається у строк, визначений поданням (постановою) компетентних органів (санітарних інспекторів, постанова прокурора тощо). У наказі слід зазначити не лише підстави відсторонення з посиланням на нормативні акти, а й період, на який працівник відсторонюється від роботи. У такому разі про допущення працівника до роботи окремого наказу видавати не потрібно. Якщо неможливо встановити конкретний строк відсторонення, зазначають, наприклад, «на час проведення слідчих дій». Тоді після їх закінчення видається окремий наказ про допущення працівника до роботи. Працівник має ознайомитися з наказом під підпис, а в разі відмови складається акт.

У табелі обліку робочого часу, як правило, ставиться відмітка «І» або «ВС» (якщо на підприємстві є власне положення про табельний облік).

Запис про відсторонення до трудової книжки не вноситься.