Чи може роботодавець вимагати продовжувати роботу під час повітряної тривоги

Більше за темою:

Повітряні тривоги в робочий час: дії роботодавця і працівників, облік та оплата часу перебування в укритті

Попри те, що війна триває п’ятий рік, а органами державної влади всіх рівнів неодноразово здійснювалося інформування про заходи безпеки під час повітряних тривог роботодавців і працівників, інспектори праці періодично отримують інформацію, що мають місце випадки, коли роботодавці вимагають від працівників продовжувати роботу, зокрема із посиланням на те, що законодавством припинення роботи під час повітряної тривоги не прямо не передбачено. З огляду на останнє додатково інформуємо, що до законодавчих актів, нормами яких встановлені відповідні гарантії для працівників щодо забезпечення їх безпеки, в тому числі під час повітряних тривог, у разі ризику авіаудару або запуску ракет у напрямку населеного пункту належать:

• Конституція України;
• Кодекс законів про працю України;
• Кодекс України про адміністративні правопорушення;
• Кримінальний кодекс України (далі – ККУ);
• Кодекс цивільного захисту України (далі – КЦЗУ);
• Закон від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136);
• Закон від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці»;
• постанова КМУ від 27.09.2017 № 733 «Про затвердження Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту» (далі – Положення № 733).

Насамперед слід зазначити, що перелік прав людини, що міститься в міжнародних документах, зокрема в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод починається з права на життя. Обов’язок кожної держави захищати це право є першочерговим. Актуальність і важливість права на життя людини, його реалізація і захист є очевидними, адже без цього фундаментального права всі інші права перестають мати будь-яке значення. Життя це – передумова реалізації всіх прав і свобод людини. Право на життя також визнається основним правом людини згідно з міжнародним звичаєвим правом і має природу jus cogens (імперативна норма загального міжнародного права). Загальне зобов’язання захистити право на життя за допомогою закону, а також вживати всіх можливих і доступних заходів щодо такого захисту під час надзвичайних ситуацій, зумовлених війною, є обов’язковим.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 2136 передбачено, що у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

Згідно з нормами КЦЗУ, цивільний захист – це функція держави, спрямована на захист населення, територій та майна від надзвичайних ситуацій, зокрема від подій воєнного характеру. Матеріальні та технічні ресурси, які залучаються для цивільного захисту населення, застосовуються як на державному та місцевому рівнях, так і на об’єктовому рівні, в тому числі на рівні підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Забезпечення цивільного захисту відноситься також до обов’язків роботодавців і, зокрема, стосується працівників, під час оповіщення про повітряну тривогу.

Статтею 130 КЦЗУ передбачено розроблення планів реагування на надзвичайні ситуації, в тому числі для оповіщення повітряної тривоги. План реагування на надзвичайні ситуації розробляється суб’єктами господарювання (крім об’єкта підвищеної небезпеки) з кількістю працюючого персоналу більше ніж 50 осіб та затверджується керівником такого суб’єкта господарювання.

Суб’єктами господарювання (крім об’єктів підвищеної небезпеки) з чисельністю працюючого персоналу 50 осіб і менше розробляється та затверджується інструкція щодо дій персоналу суб’єкта господарювання у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій.

Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до ст. 30 КЦЗУ, Положення № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу «Увага всім» і трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації.

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки. (додатково див. постанову Верховного Суду у справі № 910/2116/21 (910/12050/21)).

Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров’я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища (ст. 153 КЗпП).

Водночас посадових осіб роботодавця може бути притягнуто до адміністративної відповідальності (ст. 41 КУпАП, порушення законодавства про охорону праці), а також залежно від тяжкості і наслідків проступку і до кримінальної відповідальності (ст. 271 ККУ), якщо роботодавець не вживав заходів щодо забезпечення безпеки працівників, зокрема заходів реагування у випадку повітряної тривоги, чим заподіяло шкоди здоров’ю працівників, або наслідком чого стала загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Східне МУ Держпраці