Гнучкий режим робочого часу та трудовий договір із нефіксованим робочим часом

Більше за темою:

Що спільного між гнучким та індивідуальним режимом роботи?

Гнучкий режим робочого часу: умови встановлення та зразки оформлення

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

Гнучкий режим робочого часу та трудовий договір з нефіксованим робочим часом – ці два поняття є абсолютно різними і не пов’язаними один з одним. 

Гнучкий режим робочого часу передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня. 

Гнучкий режим працівнику встановлюється за письмовим погодженням між працівником і роботодавцем наказом роботодавця на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше. 

У разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) роботодавця без письмового погодження. 

Гнучкий режим робочого часу передбачає: 

• фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини; 
• змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу; 
• час перерви для відпочинку і харчування. 

При цьому обов’язковим є дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу. 

Роботодавець узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування. 

Запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників. 

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом є особливим видом трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи. Обов’язок працівника виконувати роботу виникає виключно у разі надання роботодавцем такої роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно. 

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи. При цьому роботодавець має в передбачений трудовим договором строк погодити з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. Дотримання вимог законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку є обов’язковим. 

Заробітна плата виплачується за фактично відпрацьований час. 

Мінімальна тривалість робочого часу такого працівника протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин або не виконував взагалі, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до встановлених умов оплати праці. 

Центральне МУ Держпраці