Схвалено методологію стрес-тестування банків

Більше за темою:

Банківська таємниця: чи мають доступ податківці?

Фінмоніторинг від НБУ: як банки виявляють схеми ухилення від сплати податків?

Стрес-тестування є третім етапом оцінки стійкості банків. Його мета – оцінити спроможність банків виконувати основні функції за несприятливих умов, підтримуючи в такий спосіб економіку. За результатами цієї вправи Національний банк визначить рівень можливих втрат банків та банківської системи загалом від ризиків у разі погіршення макроекономічних умов та необхідний запас капіталу для їх поглинання.

Відповідно до технічного завдання з оцінки стійкості, стрес-тестування у 2026 році пройдуть 26 банків із часткою понад 90 % активів банківської системи.  

Під час стрес-тестування оцінюватимуться майбутні показники банків на трирічний період за базовим та несприятливим сценаріями. Базовий сценарій ґрунтується на показниках макроекономічного прогнозу Національного банку та консенсусних прогнозах обмінного курсу, несприятливий не є прогнозом і використовується лише для цілей стрес-тестування та цього року передбачає глибоку і тривалу кризу:

• падіння реального ВВП у перші два роки прогнозного горизонту, що зумовлене одночасним скороченням виробництва та зниженням внутрішнього попиту в поєднанні з погіршенням умов зовнішнього середовища;
• пришвидшення інфляції через скорочення пропозиції та девальвацію, що водночас стримуватиметься через шок попиту і реакцію монетарної політики;
• зростання процентних ставок та підвищення вартості зобов’язань для банківського сектору з огляду на погіршення інфляційних очікувань та ужорсточення монетарної політики;
• погіршення фінансових результатів діяльності підприємств та добробуту домогосподарств і, як наслідок, зниження їх фінансової стійкості і підвищення кредитного ризику банків;
• поступове відновлення економіки у третьому році прогнозного періоду.

У стрес-тесті припускається реалізація основних ризиків, притаманних банківській діяльності:

• кредитний ризик унаслідок настання дефолтів за кредитами. Подія настання дефолту оцінюється індивідуально для великих корпоративних боржників та на портфельній основі – для інших кредитів;
• процентний ризик через обмежену можливість банків відреагувати кредитними ставками (крім активів із плаваючими ставками) на стрімке зростання вартості зобов&;язань і, відповідно, зниження процентної маржі;
• валютний ризик від переоцінки активів та зобов’язань банків, а також опосередковано через кредитний та процентний ризики;
• операційний ризик через додаткові втрати у першому році несприятливого сценарію.

Якщо визначені за результатами оцінки стійкості необхідні рівні достатності капіталу банку виявляться вищими за нормативні значення, відповідним банкам потрібно буде скласти програму капіталізації або реструктуризації. Виконання цієї програми має забезпечити досягнення встановлених необхідних рівнів достатності капіталу та стійкість банківської системи загалом.

Інформація про результати оцінки стійкості банків у розрізі банків буде оприлюднена наприкінці року.

Підходи до стрес-тестування банків визначено рішенням Правління НБУ від 01.05.2026 № 134-рш, яке набрало чинності з 1 травня 2026 року.

НБУ