Банківська таємниця: чи мають доступ податківці?

Уже не секрет, що ДПС на постійній основі ідентифікує громадян та платників податків, які здійснюють продаж товарів через мережу Інтернет та отримують грошові перекази за них (див. новину пресслужби ДПС, опубліковану 02.04.2025). У стінах Верховної Ради є законопроєкт № 13232, зокрема й щодо надання інформації податківцям про операції за поточними рахунками фізосіб (не всіх, а лише тих, які вестимуть діяльність на цифрових платформах та користуватимуться спецоподаткуванням).

Зважаючи на сплеск уваги до теми захисту банківської таємниці, розглянемо, яка картина «на зараз» та що очікується.

Просто про ціль банківської таємниці

Якось до мене завітав один знайомий і запропонував проінвестувати його проєкт на суму в 5 мільйонів євро. І в мене виникла думка, що відтепер я маю бути дуже обережним, оскільки той факт, що я не маю такої суми, уже не такий і значущий. Важливо те, що хтось подумав про наявність у мене такої суми, а це вже небезпечно для мене.

Банківська таємниця є досить значущим чинником забезпечення подібної безпеки. Що більше осіб та органів, державних і не дуже, матимуть до неї доступ, то в більшу небезпеку потрапляють ті, хто зберігає в банку кошти чи інформацію про себе.

Для аналогії наведу такий приклад. Один наш клієнт вирішив не реєструвати подарований йому колекційний ніж як холодну зброю. Адже сам факт такої реєстрації може наштовхнути когось на думку про колекцію холодної зброї у нього, а отже, стати причиною для злодіїв пошукати таку колекцію в його помешканні. А відсутність реєстрації зброї матиме наслідком адміністративний штраф, та й то за умови, що цей колекційний ніж буде за якихось обставин виявлений відповідними органами.

Отже, якщо банківська таємниця перестане бути таємницею, то ризик небажаних гостей та інших осіб, що прагнуть втрутитися в життя власника банківського рахунку, істотно зросте.

Проте держава в особі фіскальних органів усе наполегливіше намагається ту банківську таємницю для себе розкрити, оскільки, виявивши суму коштів на банківському рахунку чи оборот на ньому, завжди наповнює змістом питання платнику податку про те, чи всі податки ним сплачені. Наприклад, якщо податківці дізнаються, що на картковий рахунок фізособи надійшли кошти в сумі 100 000 грн протягом року, то цілком логічним буде від них «прохання» пояснити джерела таких надходжень. А вже потім можна очікувати «пропозицію» сплатити ПДФО та військовий збір із цих 100 000 грн. А може й навіть штраф за порушення порядку провадження господарської діяльності від 17 тис. грн до 34 тис грн, а за повторне порушення чи в разі доходу у великому розмірі – штраф до 85 тис. грн з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення (ст. 164 КУпАП).

Бентежать законодавчі ініціативи та міфи. Щоб спростувати , деякі голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев у своєму телеграм-каналі 08.04.2025 вирішив «розвіяти зраду» щодо оподаткування надходжень на картковий рахунок фізичної особи. Пояснив, які отримані платежі на картку не будуть оподатковані, а саме:

• платежі на рахунки родичам не оподатковуються, не оподатковувались і оподатковуватися не будуть. Ідеться про спадщину та дарування членами сім’ї фізособи, що належить до першого та другого ступеня споріднення: чоловік, дружина, діти чоловіка та дружини, батьки чоловіка та дружини, дід, баба, брати, сестри, онуки;
• доходи у вигляді поворотної фінансової допомоги, тобто якщо вам хтось (будь-хто) позичив гроші, а ви їх повернули, то це також не є об’єктом обкладення ПДФО та військовим збором.

А все інше – то оподатковуваний дохід! Тож не дивно, чому обсяг банківської таємниці стає все меншим, а доступ до неї має все більше коло осіб та органів влади.

Закон про зміст банківської таємниці

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам під час надання послуг банку або виконання функцій, визначених законом, а також визначена у ст. 60 Закону від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон № 2121), та інформація про банк є банківською таємницею. Вона включає:

1. відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у НБУ;
2. інформацію про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини;
3. фінансово-економічний стан клієнтів;
4. інформацію про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у приміщеннях банку;
5. інформацію про організаційно-правову структуру юрособи – клієнта, її керівників, напрями діяльності;
6. відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проєкту, винаходів, зразків продукції та іншу комерційну інформацію;
7. інформацію щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
8. коди, що використовуються банками для захисту інформації;
9. інформацію про фізособу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отриману під час оцінювання її кредитоспроможності;
10. інформацію про організацію та здійснення інкасації коштів та/або перевезення валютних цінностей;
11. інформацію про банки чи клієнтів банків, що збирається від банків під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
12. інформацію про банки чи клієнтів банків, отриману НБУ відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави;
13. рішення НБУ про застосування заходів впливу, крім рішень про накладення штрафів, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Способи збереження банківської таємниці

Навівши перелік інформації, яка є банківською таємницею, законодавці навели і перелік способів її захисту. Зокрема, збереження банківської таємниці забезпечується перш за все обмеженням кола осіб, що мають доступ до інформації, яка її становить.

Крім цього основного способу установлено ще кілька так званих технічних способів захисту банківської таємниці, а саме:

• організація спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;
• застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;
• застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом;
• підписання службовцями банку під час вступу на посаду зобов’язання щодо збереження банківської таємниці.

Та все ж основною метою існування банківської таємниці було й залишається обмеження кола осіб, яким вона може бути розкрита. І цілком логічно: що ширшим є це коло, то більшою фікцією стає така таємниця. Та, оскільки законодавець свої дії спрямовує на те, щоб це коло розширювалося, а не звужувалося, як наслідок, у перспективі банківська таємниця припинить свої існування (як кажуть у математиці, банківська таємниця прямує до нуля). Питання лише в тому, коли (як швидко) ця перспектива настане. А от той факт, що вона настане, залишає все менше й менше сумнівів.

І хоча ч. 3 ст. 61 Закону № 2121 зобов’язує органи державної влади, юридичних та фізичних осіб, які під час виконання своїх функцій, визначених законом, або надання послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, яка містить банківську таємницю, забезпечувати збереження такої інформації, не розголошувати її та не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб, проте що більше коло таких осіб, то більша ймовірність невиконання ними цього зобов’язання.

Відповідно до п. 1.4 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління НБУ від 14.07.2006 № 267, банки зобов’язані за погодженням з клієнтом відображати в договорах, що укладаються між банком і клієнтом, застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її незаконне розголошення або використання.

Порядок та межі розкриття інформації, що становить банківську таємницю, закріплено в розділі 3 зазначених вище Правил. А Порядок вилучення (виїмки) речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, – у розд. 4 Правил. Відповідно до нього вилучення (виїмка) речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів та в порядку і з дотриманням вимог гл. 15 розд. II Кримінального процесуального кодексу. При цьому банк зобов’язаний надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі слідчого судді, суду речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, особі, зазначеній в ухвалі.

Шляхи розкриття банківської таємниці

Стаття 62 Закону № 2121 на момент його прийняття включала лише чотири шляхи розкриття банківської таємниці та обсяги її розкриття, а саме:

1. на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;
2. на письмову вимогу суду або за рішенням суду;
3. органам прокуратури, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ – на їхню письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юрособи або фізособи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;
4. органам Державної податкової служби на їхню письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юрособи або фізособи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Порядок розкриття банківської таємниці за рішенням суду і на сьогодні існує та врегульований гл. 12 розд. IV Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК). Відповідно до ст. 349 ЦПК «справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається у п’ятиденний строк з дня надходження заяви у закритому судовому засіданні з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, – з повідомленням лише заявника».

Та дієвість і доцільність цієї процедури розкриття банківської таємниці зводиться нанівець розширенням шляхів розкриття банківської таємниці. Зокрема, зміни до ст. 62 Закону № 2121 вносилися:

• Законом від 31.10.2019 № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»;
• Законом від 03.12.2019 № 324-IX «Про верифікацію та моніторинг державних виплат»;
• Законом від 14.01.2020 № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи»;
• Законом від 19.12.2024 № 4174-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань розкриття банківської таємниці та заходів для встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин».

Цими та іншими (попередніми) законами розширювалася ст. 62 Закону № 2121, унаслідок чого доступ до банківської таємниці в тому чи іншому обсязі на сьогодні (станом на дату підготовки публікації – 14.05.2025) мають:

• органи прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро, Бюро економічної безпеки, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, – на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків;
• органи Антимонопольного комітету, голова його територіального відділення на їхні запити (письмову вимогу) щодо банківських рахунків клієнта та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків;
• центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (ДПС України):
  – на його запит щодо наявності банківських рахунків/електронних гаманців;
  – у випадках та в обсязі, визначених Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA) та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами. Порядок розкриття такої інформації встановлюється НБУ;
  – на його запит щодо дотримання резидентами встановлених НБУ граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;
  – на його запит щодо операцій за рахунками електронних резидентів (е-резидентів), а саме відомості на визначену дату або за визначений період часу про операції зарахування коштів на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані та номер рахунку контрагента;
  – на його запит відповідно до ст. 44¹ Податкового кодексу (далі – ПК) (йдеться про документи про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників нерезидентів, які ведуть господарську діяльність або отримують доходи в Україні);
  – на його запит у випадках, установлених пп. 6–8 пп. 73.3.1 ПК;
  – у випадках та в обсязі, визначених ст. 39³ ПК (у порядку міжнародного автоматичного обміну інформацією);
• центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (Держфінмоніторинг), на його запит у випадках, установлених Законом від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон № 361);
• органи державної виконавчої служби, приватні виконавці – на їхні запити з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»;
• Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у разі самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок;
• інші банки – на їхні запити у випадках, передбачених Законом № 2121 та Законом № 361;
• центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику (Мінфін), з метою здійснення верифікації та моніторингу державних виплат, на його запит щодо банківських рахунків/електронних гаманців фізосіб;
• особи, зазначені власником рахунку (вкладу)/електронного гаманця у відповідному розпорядженні банку, у разі смерті такого власника рахунку (вкладу)/електронного гаманця, на їхній запит щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців померлого власника та залишку коштів/електронних грошей на рахунках (вкладах)/електронних гаманцях;
• нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, уповноважені на вчинення нотаріальних дій, консульські установи (для вчинення такими особами нотаріальних дій із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, з видачі свідоцтв про право на спадщину, про право власності на частку у спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя), на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців померлої особи та залишку коштів/електронних грошей, банківських металів на цих рахунках; щодо рухомого майна такої особи, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад; щодо наявності договорів про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, укладених з такою особою; щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування померлому бенефіціару;
• нотаріуси (для вжиття заходів з метою встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин), на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців фізособи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та залишку коштів/електронних грошей, банківських металів на цих рахунках; щодо рухомого майна таких осіб, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад; щодо наявності договорів про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, укладених з такими особами; щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування бенефіціарам, які визнані безвісно відсутніми або зниклими безвісти за особливих обставин;
• держатель ДРПОУ у випадках, передбачених Законом № 361;
• арбітражні керуючі, на їхні запити стосовно боржників, щодо яких арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією, в порядку, встановленому ст. 12¹ Кодексу з процедур банкрутства, – щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретного клієнта про наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання клієнту в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа.

Зважаючи на таке широке коло органів, яким для отримання інформації, що становить банківську таємницю, достатньо лише правильно скласти запит банку, та враховуючи владні повноваження таких органів, сподівань на те, що банки стануть на захист інформації про своїх клієнтів, залишається все менше. Тому клієнтам, своєю чергою, залишається стати прискіпливо законослухняними, «законоуважними» (щодо змін законів) та готовими в будь-який час надати пояснення щодо питань, які можуть виникнути у цілої низки органів, наведених вище, щодо тієї чи іншої своєї операції. А ще клієнти мають вибирати для обслуговування той банк, який дійсно охоронятиме банківську таємницю та ретельно контролюватиме її розкриття у випадках, перелічених вище. Варто уникати банків, які розкриватимуть банківську таємницю зазначеним органам та особам за першим жестом чи кивком голови.

НБУ в повідомлені у Фейсбуці 17.01.2025 зауважує:

«Якщо простежити за еволюцією підходу до банківської таємниці в Законі України «Про банки і банківську діяльність», стає очевидним, що за наявності обґрунтованого запиту зацікавленого державного органу Національний банк займає конструктивну позицію щодо можливості перегляду норм закону, але виключно з визначенням обмеженого характеру, кола осіб, доцільного обсягу розкриття банківської таємниці без рішення суду для державних органів на виконання ними передбачених законом функцій.

Національний банк заперечує надання безконтрольного та необмеженого позасудового доступу до банківської таємниці для будь-якого органу.

За рішенням суду правоохоронці та податкові органи можуть отримати доступ до інформації, яка містить банківську таємницю, але для цього їм необхідно навести доводи обґрунтованості, доцільності та наявності підстав для отримання такої інформації, що є важливим запобіжником для обмеження доступу контролюючих органів до приватної інформації про особу.

Визначення меж правової охорони банківської таємниці завжди потребує ретельного зважування приватного та публічного інтересів: з одного боку – право клієнта банку на приватність, з іншого ‒ загальносуспільні інтереси, зокрема попередження і розслідування злочинної діяльності.

Важливо підкреслити, що суспільно значима мета не виправдовує розголошення банківської таємниці автоматично і в кожному разі.

У країнах Європейського Союзу захист приватної власності, зокрема персональних фінансових даних, є невід’ємною частиною верховенства права. Будь-яке необґрунтоване розширення доступу до банківської інформації ставить під загрозу фундаментальні права громадян та суперечить європейським цінностям».

Можливі зміни щодо розкриття банківської таємниці ДПС

Занепокоєння навколо банківської таємниці, а саме перспективи можливого відкриття даних податківцям, сколихнуло суб’єктів господарювання та звичайних фізосіб. У Національній стратегії доходів до 2030 року йдеться, зокрема, про запровадження запобіжників проти зловживань (доступ до рахунків). Зауважимо, на разі це лише очікування. Так, у стінах Верховної Ради є законопроєкт № 13232, у пояснювальній записці до якого рекомендовано внести зміни щодо надання інформації податківцям щодо операцій за поточними рахунками фізосіб – підзвітних продавців, відкритими спеціально для цілей здійснення звітної діяльності. Тобто не всіх фізосіб, а тих, які, як передбачають зміни, оберуть особливий режим оподаткування доходів від здійснення діяльності через цифрові платформи (зокрема, маркетплейси).

ДПС як контролюючий орган повинна мати доступ до інформації щодо операцій за поточними рахунками фізосіб – підзвітних продавців, відкритими спеціально для цілей здійснення звітної діяльності.

У зв’язку з цим законопроєктом запропоновано внести відповідні зміни до ст. 62 Закону № 2121, зокрема передбачити надання банками на запит ДПС інформації щодо операцій за поточними рахунками підзвітних продавців, а саме відомостей на визначену дату або за визначений період часу про операції зарахування коштів на поточні рахунки.

Запропоновані зміни стосуються виключно тих фізосіб, які будуть користуватися пільговим режимом оподаткування доходу від здійснення звітної діяльності, та спрямовані на протидію зловживанням фізособами пільговим режимом оподаткування.

Підкреслимо: на разі ці правила ще не працюють. Та все ж тримаємо руку на пульсі та стежимо за змінами.

У нас є лише одна рекомендація щодо банків та банківської таємниці: залишайтеся законослухняними та уважними. І ще - обережними! А також стежте за змінами, а ми в цьому допоможемо.