Передусім зауважимо, що на сьогодні працівник не може бути демобілізований, оскільки демобілізація оголошується лише шляхом видання відповідного указу Президента. Тож нині працівник, який був призваний на військову службу під час мобілізації, може бути звільнений з військової служби (детальніше про це читайте в статті «Повернення працівника на роботу після військової служби: дії роботодавця»). Таке формулювання має значення не тільки для правильного оформлення повернення працівника на роботу, а й для того, щоб коректно відповісти на поставлене запитання.
Тож працівник, який звільнений з військової служби і якому вже не можна надати щорічну основну відпустку, має право на додаткову оплачувану відпустку як учасник бойових дій. Надання додаткової відпустки передбачено із збереженням заробітної плати окремим категоріям громадян, а саме учасникам бойових дій, передбачено ст. 162 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) та ст. 772 КЗпП. Її тривалість становить 14 календарних днів на рік. Така відпустка надається не за відпрацьований робочий рік, а як пільга окремим категоріям працівників. Тож роботодавець має право оформити цю додаткову відпустку працівнику як учаснику бойових дій за його заявою навіть у перший робочий день, видавши відповідний наказ.
Крім того, працівник може мати право на інші види оплачуваних відпусток, які надаються незалежно від відпрацьованого періоду. Ідеться про додаткову соціальну відпустку працівникам, що мають дітей, та «чорнобильську» відпустку (детальніше читайте в статті «Чи можна надати працівнику дві відпустки: як учаснику бойових дій і як «чорнобильцю»?»).
Також працівнику, звільненому з військової служби, можна надати відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін за ст. 26 Закону № 504. Нормою цієї статті передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження зарплати на строк, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік. Проте в разі виникнення загрози збройної агресії проти України роботодавець на прохання працівника може надати таку відпустку без обмеження цього строку.
Крім того, роботодавець в обов’язковому порядку повинен надавати працівникам відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік згідно з п. 4 ч. 1 ст. 25 Закону № 504, на яку, зокрема, мають право й учасники війни.
Наголосимо, що скористатися відпусткою, що надається згідно з п. 20 ч. 1 ст. 25 Закону № 504, зараз неможливо, оскільки на неї мають право працівники, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації. А як зазначалося вище, на сьогодні демобілізація не оголошена.
Отже, працівнику, звільненому з військової служби, можна надати оплачувану відпустку як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів. Після її використання за заявою працівника можна оформити відпустку без збереження заробітної плати згідно зі ст. 26 Закону № 504.