Щоб правильно відповісти на це запитання, спочатку нагадаємо, що відпустки без збереження заробітної плати бувають різні. Зокрема, за загальним правилом мирного часу, відпустки без збереження зарплати надаються:
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець в обов’язковому порядку має надати за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, відпустку без збереження заробітної плати. Тривалість такої відпустки обмежується 90 календарними днями протягом періоду воєнного стану.
Водночас у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).
Отже, якщо в нашій ситуації працівника не залучено до виконання зазначених робіт і якщо йдеться про неоплачувану відпустку, яка надається за згодою сторін (а не в обов’язковому порядку певним категоріям осіб), роботодавець може (але не зобов’язаний) надати таку відпустку працівникові без обмеження строку під час воєнного стану.
Детальніше про порядок надання та оформлення неоплачуваних відпусток див. у статті «Відпустки без збереження зарплати під час війни».

