Чи можна розширювати та змінювати формулювання положень типових форм трудового договору про дистанційну та надомну роботу?

Практична ситуація

Чи можна змінювати формулювання положень типових форм трудового договору про дистанційну та надомну роботу та встановлювати додаткові умови?

Типовий договір – це форма договору, розроблена уповноваженим державним органом. Сторони не можуть відступати від її змісту, але мають право конкретизувати умови договору.

Типові форми трудових договорів про дистанційну роботу (див. форму) та надомну роботу (див. форму) затверджено наказом Мінрозвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 05.05.2021 № 913-21.

Можливість установлювати за згодою сторін додаткові умови щодо прав та обов’язків працівника й роботодавця випливає з положень:

•  пп. 10 п. 24, пп. 8 п. 25, пп. 6 п. 26, пп. 9 п. 27 Типової форми щодо дистанційної роботи;
•  пп. 11 п. 25, пп. 9 п. 26, пп. 6 п. 27, пп. 10 п. 28 Типової форми щодо надомної роботи.

Крім того, про встановлення додаткових умов щодо оплати праці, характеристик виконуваної роботи йдеться в:

•  п. 12, п. 7 Типової форми щодо дистанційної роботи;
• п. 15, п. 10 Типової форми щодо надомної роботи.

А також типові форми містять такий розділ, як «Інші положення», де сторони можуть установити будь-які інші додаткові умови.

Проте наголосимо! Відповідно до ст. 9 КЗпП умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Отже, сторони трудових відносин, укладаючи трудовий договір про дистанційну або надомну роботу, можуть уносити додаткові положення та конкретизувати наведені в Типовій формі, за умови що вони не суперечать змісту типового договору, а також трудовому законодавству, та не погіршують становище працівників.