Чи може сумісник працювати на основному місці та за сумісництвом повний робочий день?

Практична ситуація

На приватне підприємство працевлаштовано зовнішнього сумісника на повний робочий день. Чи не матиме негативних наслідків для роботодавця прийняття сумісника на повну ставку, якщо і за основним місцем роботи він працює повний робочий день?

Законодавчих обмежень тривалості роботи за сумісництвом на сьогодні не встановлено

Нагадаємо, що нормативні документи, які передбачали обмеження щодо роботи за сумісництвом, втратили чинність.

Зокрема, скасовано постанову КМУ від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.1993 № 43, в яких обмежувалася тривалість роботи за сумісництвом. Але таке обмеження стосувалося лише працівників та керівників підприємств державної та комунальної власності.

Утім, обмеження залишається для держслужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія Закону від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції». Проте для приватних підприємств обмежень, як і раніше, немає.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі або у роботодавця – фізичної особи (ст. 102¹ КЗпП).

Як бачимо, є умова: робота за сумісництвом має виконуватися у вільний від основної роботи час. Тож якщо такий працівник-сумісник бажає працювати на повну зайнятість, він має зазначити про це в заяві про прийняття на роботу.

У свою чергу, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).

Тобто законодавство дозволяє встановити колективним договором підприємства обмеження для роботи за сумісництвом на підприємстві будь-якої форми власності. Або ж такі обмеження можуть бути встановлені за угодою сторін. Тобто така умова визначається безпосередньо в письмовому трудовому договорі.

Отже, оскільки на законодавчому рівні для підприємств немає обмежень щодо роботи за сумісництвом, негативних наслідків працевлаштування сумісника на повний робочий час не буде. Проте роботодавець може встановити таке обмеження в колективному договорі або ж у трудовому договорі, якщо він розуміє, що працівник-сумісник не зможе якісно виконувати свою роботу на повну ставку.