Зміни стосовно дистанційної та надомної роботи

З 02.05.2025 набув чинності Закон від 27.03.2025 № 4339-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо удосконалення правового регулювання окремих питань надомної та дистанційної роботи» (далі – Закон № 4339). Розглянемо, які саме зміни запроваджуються та як їх застосовувати на практиці.

Розширено коло працівників, які можуть працювати дистанційно чи виконувати надомну роботу

Законом № 4339 доповнено ст. 60¹ та 60² КЗпП, зокрема розширено категорії працівників, які мають право на дистанційну чи надомну роботу. Передбачається, що за погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах дистанційної або надомної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання.

Тому з’ясуємо, в яких випадках діти можуть навчатися дистанційно. Дистанційна форма здобуття освіти – це індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій (п. 4 ст. 9 Закону від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту»). Більш докладно про цю форму освіти йдеться в Положенні про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженому наказом МОН від 08.09.2020 № 1115. Згідно з п. 2 розділу ІІ цього Положення організація здобуття освіти за дистанційною формою може здійснюватися для осіб, які:

• не можуть відвідувати навчальні заняття в закладах освіти (у зв’язку зі станом здоров’я, відбуванням покарання, збройним конфліктом, запровадженням воєнного стану, проживанням (перебуванням) за кордоном (для громадян України), на тимчасово окупованій території України, поширенням епідемій, наслідками природних та техногенних катастроф тощо);
• потребують реалізації індивідуальної освітньої траєкторії відповідно до їхніх здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей та досвіду (у зв’язку з визначенням особливих освітніх потреб дитини, індивідуалізацією навчання обдарованих дітей, систематичним заняттям учнем певним видом (видами) спорту та участю у спортивних змаганнях тощо);
• в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період), були вимушені змінити місце проживання (перебування), у тому числі внутрішньо переміщені особи та особи, які проживають (перебувають) за межами України (організація здобуття освіти дистанційною формою здійснюється на час дії особливого періоду).

Також п. 4 розд. ІІ Положення № 115 передбачено, що зарахування (переведення) на дистанційну форму здобуття освіти здійснюється за наказом керівника закладу освіти на підставі особистої заяви одного з батьків.

Отже, з 02.05.2025 року працівники, які мають дитину віком до 14 років, яка навчається дистанційно, мають право працювати вдома або дистанційно. Наголосимо, що ця можливість у них буде також не тільки під час воєнного стану, а й після його закінчення, в умовах мирного часу.

Для того щоб такі працівники могли працювати дистанційно чи виконувати надомну роботу, вони повинні подати відповідну заяву (зразок 1), додавши до неї копію наказу керівники закладу освіти, де навчається їхня неповнолітня дитина.

Зразок 1. Заява працівника, який має дитину віком до 14 років, про дистанційну роботу

Підкреслимо, що працювати дистанційно чи надомно мають право обоє з батьків, адже законодавство не встановлює обмежень.

Проте в такому разі працівник може працювати дистанційно чи надомно лише в період, коли триває навчальний рік дитини та якщо дитині не більше 14 років.

Докладніше про це див. у статті «Дистанційна робота: трудовий договір з урахуванням норм воєнного стану».

Направлення у відрядження надомників та дистанційників

Загалом передбачено, що особливості направлення працівника, який працює дистанційно або виконує надомну роботу, у службове відрядження встановлюються трудовим договором про дистанційну/надомну роботу.

Проте Законом № 4339 унесено зміни до ст. 60² та 121 КЗпП, які передбачають такі особливості направлення у відрядження працівників-дистанційників.

1. Згідно з доповненою ст. 60² КЗпП у разі необхідності направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження будь-яким зручним способом, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Тобто перед направленням у відрядження роботодавець інформує працівника (в будь-якій формі, усній чи письмовій) про те, що він направляється у відрядження. Після цього працівник зобов’язаний повідомити також у будь-який зручний спосіб про своє місцезнаходження. Вважаємо, що тут мається на увазі лише населений пункт, а не конкретна адреса, адже така інформація потрібна для документування відрядження.

2. Згідно зі ст. 121 КЗпП у разі направлення у службове відрядження працівника, який виконує роботу дистанційно, у тому числі відрядженні до місцезнаходження роботодавця, пункт відправлення працівника у відрядження та пункт, до якого працівник повертається з відрядження, установлюються роботодавцем за погодженням із працівником під час узгодження маршруту поїздки та зазначаються в наказі (розпорядженні) про відрядження (зразок 2).

Тобто з 02.05.2025 у разі направлення у відрядження дистанційника обов’язковою умовою є зазначення в наказі про відрядження населеного пункту, країни (за потреби).

Зразок 2. Наказ про направлення у відрядження працівника, який виконує роботу дистанційно

Наголосимо, що порядок направлення у відрядження працівників приватного сектору не затверджено нормативним актом. На таких підприємствах має розроблятися локальне положення про відрядження (зразок див. тут). Зазвичай його розробляють на основі Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 № 59.

Тож підприємствам недержавного сектору потрібно внести відповідні зміни до внутрішнього положення про відрядження, врахувавши особливості направлення у відрядження працівників, які виконують надомну роботу або працюють дистанційно.