Штрафи за порушення у сфері реклами: законодавство та практика

Реклама є невід’ємною частиною ведення бізнесу, без неї не може обійтися жоден суб’єкт господарювання. Адже для того щоб отримувати дохід, потрібно подбати про те, щоб якомога більше осіб знали про тебе, твої товари, роботи чи послуги. Безумовно, реклама допомагає просувати на ринку торговельну марку, але під час розміщення реклами вкрай важливо дотримуватися вимог профільного законодавства. Навіть «незначні» з погляду суб’єкта господарювання порушення можуть призвести до значних фінансових втрат у вигляді штрафів.

У статті розповімо, яку відповідальність та в якому порядку може бути застосовано до суб’єктів господарювання у разі порушень у сфері реклами, а також для наочності розглянемо конкретні практичні ситуації з огляду на судову практику.

Відповідальність у сфері реклами: що передбачено законодавством?

Правовідносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, регламентуються Законом від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі – Закон № 270).

Нагадаємо, що реклама – це інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена для того, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару – продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару (п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону № 270).

Міру відповідальності за порушення у сфері реклами для загальних випадків передбачено у ст. 27 Закону № 270. Наприклад, до суб’єктів господарювання, які є рекламодавцями, виробниками або розповсюджувачами реклами, можуть бути застосовані штрафи у розмірах, установлених ч. 4–7 ст. 27 Закону № 270.

Для розуміння того, хто є хто, наведемо визначення із ч. 1 ст. 1 Закону № 270:

• виробник реклами – особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами (п. 3);
• рекламодавець – особа, яка є замовником виробництва та/або розповсюдження реклами (п. 19);
• розповсюджувач реклами – особа, яка здійснює розповсюдження реклами (п. 21).

Наведемо в таблиці розміри штрафів, які може бути застосовано до цих осіб за допущені порушення.

Таблиця. Штрафи за порушення у сфері реклами

Хто має право застосовувати штрафи за порушення у сфері реклами?

Штрафи, зазначені у вищенаведеній таблиці, уповноважені накладати органи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі – Держпродспоживслужба) на підставі ч. 4 ст. 27 Закону № 270, пп. 9 п. 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 № 667, та відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 № 693 (далі – Порядок № 693).

Крім того, накладати штрафи за порушення в сфері реклами також уповноважені державні органи у відповідних сферах діяльності, а саме (ч. 10 ст. 27 Закону № 270):

• Антимонопольний комітет України – за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції;
• Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення – за порушення вимог до розповсюдження реклами у порядку, передбаченому Законом від 13.12.2022 № 2849-IX «Про медіа»;
• Державне агентство України «ПлейСіті» – за порушення встановлених законодавством вимог до реклами азартних ігор у порядку, визначеному Законом від 14.07.2020 № 768-IX «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор»;
• Національний банк України та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку – за порушення у сфері реклами на платіжному ринку та реклами діяльності з надання фінансових послуг (у т. ч. споживчого кредиту).

Як бачите, контролерів за діяльністю у сфері реклами вистачає. Але далі у статті ми будемо розглядати порядок застосування штрафів саме Держпродспоживслужбою, не торкаючись особливостей застосування штрафів вищезгаданими органами у відповідних сферах.

Який порядок застосування штрафів Держпродспоживслужбою?

Процедуру застосування штрафів у сфері реклами органами Держпродспоживслужби описано в Порядку № 693.

Так, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі – справа) та накладення штрафу є протокол, що складається посадовими особами Держпродспоживслужби або її територіальних органів. У протоколі фіксується виявлене правопорушення.

Розгляд справи про накладення штрафу починається протягом 3 робочих днів з дня оформлення протоколу.

Суб’єкта господарювання, щодо якого розглядається справа, повинні повідомити про дату, час та місце розгляду справи поштовим відправленням, технічними засобами електронних комунікацій або шляхом вручення йому або його представнику повідомлення. У такому повідомленні зазначаються:

• права та обов’язки суб’єкта реклами, зокрема інформація про право бути присутнім під час розгляду та вирішення справи;
• порядок ознайомлення з матеріалами справи;
• способи та строк подання пояснень і зауважень суб’єктом реклами.

Справу має бути розглянуто протягом 30 календарних днів із дня оформлення протоколу.

Суб’єкт господарювання зобов’язаний у відповідь на запит надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосується виявленого порушення чи повідомлення про нього (ч. 2 ст. 26 Закону № 270). Докладніше про відповідь на такий запит ви можете прочитати в «Отримали запит щодо порушення законодавства про рекламу: як діяти?».

За результатами розгляду справи виноситься рішення.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу може бути прийнято Головою Держпродспоживслужби, його заступником, керівником територіального органу Держпродспоживслужби та його заступниками.

Форму такого рішення затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 11.01.2012 № 24 (форма № 4).

Рішення оформлюється у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої особи органу Держпродспоживслужби, що розглядала справу, другий вручається суб’єкту господарювання або його представникові. У разі розгляду справи без участі суб’єкта реклами або його представника рішення про накладення штрафу надсилається суб’єкту реклами поштовим відправленням, технічними засобами електронних комунікацій протягом 3 робочих днів з дня його прийняття.

У Законі № 270 не зазначено, протягом якого строку має бути сплачено суму штраф, але виходячи з форми № 4 штраф слід сплатити у 15-денний строк після отримання рішення про накладення штрафу (звісно, якщо суб’єкт господарювання не буде оскаржувати це рішення).

Суб’єкт господарювання має право оскаржити отримане рішення про накладення штрафу за своїм вибором:

• або в адміністративному порядку згідно із Законом від 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру»;
• або у судовому порядку відповідно до правил, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Також орган Держпродспоживслужби має право (ч. 2 ст. 26 Закону № 270):

• вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень;
• вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;
• надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень;
• приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;
• приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Застосування штрафів: 5 ситуацій із практики

Звернемося до судової практики, щоб з’ясувати, за які саме порушення законодавства про рекламу штрафують суб’єктів господарювання найчастіше.

Ситуація 1. Реклама недержавною мовою

(рішення Миколаївського окружного адміністративного суду
від 05.05.2026 у справі № 400/2597/25, ЄДРСР, реєстр. № 136286630)

Рішенням органу Держпродспоживслужби було накладено штраф на підприємця, який є розповсюджувачем реклами. Причина: установлено факт розміщення зовнішньої реклами вздовж траси на білборді, на якому був текст недержавною мовою. Штраф не було сплачено, тому орган Держпродспоживслужби звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення суми штрафу.

Яку норму законодавства про рекламу порушено?

Підприємець не виконав вимогу ч. 1 ст. 6 Закону № 270, згідно з якою мовою реклами є державна мова.

Водночас зауважте, що:

• об’єкти права інтелектуальної власності в рекламі використовуються мовою, якою їм наданий правовий захист відповідно до законодавства про охорону прав інтелектуальної власності;
• адреси вебсайтів, онлайн-медіа, а також інші ідентифікатори в Інтернеті та адреси для електронних комунікацій можуть наводитися в рекламі літерами латинського алфавіту.

Ситуація 2. Реклама про зниження ціни на товар без зазначення періоду дії знижок

(рішення Одеського окружного адміністративного суду
від 15.04.2026 у справі № 420/21307/25, ЄДРСР, реєстр. № 135702057)

Рішенням органу Держпродспоживслужби підприємця було оштрафовано за порушення законодавства про рекламу. Причина: реклама магазину з умовними назвами «ЗНИЖКИ» та «НА ВСЕ до мінус 50 %» не містила відомостей про дати початку та закінчення дії знижок. Штраф не було сплачено, тому суму штрафу було стягнуто з підприємця на підставі рішення адміністративного суду.

Яку норму законодавства про рекламу порушено?

Підприємцем було порушено вимогу ч. 4 ст. 8 Закону № 270, згідно з якою реклама про зниження ціни на товар, про розпродаж повинна містити відомості:

• про місце, дати початку і закінчення дії знижок на товар, проведення розпродажу;
• співвідношення нової ціни та попередньої ціни реалізації товару або про розмір знижки.

Крім того, в аудіальних медіа така реклама повинна містити посилання на джерело інформації, з якого можна дізнатися про умови надання знижок або проведення розпродажу.

Ситуація 3. Реклама алкоголю без наявності фрази про шкоду для здоров’я

(рішення Львівського окружного адміністративного суду
від 02.03.2026 у справі № 380/19188/25, ЄДРСР, реєстр. № 134508444)

Рішенням органу Держпродспоживслужби на підприємство накладено штраф за порушення вимог до реклами алкогольних напоїв. Зокрема, рекламні матеріали не містили тексту з попередженням: «Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров’я».

Підприємство оскаржило рішення про накладення штрафу в адміністративному суді. Проте суд відмовив у задоволенні позову та визнав застосування штрафу правомірним.

Яку норму законодавства про рекламу порушено?

Підприємством порушено вимоги ч. 7 ст. 22 Закону № 270: реклама алкогольних напоїв, торговельних марок, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, повинна супроводжуватися текстом попередження такого змісту: «Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров’я». Кожному попередженню має бути відведено не менше 15 % площі (обсягу) всієї реклами. Колір тексту попередження має бути чорним, а колір фону попередження – білим.

Також у разі реклами алкогольних напоїв суб’єктам господарювання необхідно виконувати й інші вимоги ст. 22 Закону № 270.

Ситуація 4. Розміщення інформації, яка, на думку суб’єкта господарювання, не є рекламою

(рішення Рівненського окружного адміністративного суду
від 14.04.2025 у справі № 460/1681/26, ЄДРСР, реєстр. № 135659006)

Рішенням органу Держпродспоживслужби було оштрафовано підприємця, який розмістив в Instagram інформацію про надання стоматологічних послуг. Причиною стало порушення підприємцем низки вимог, установлених Законом № 270, а саме:

• використання в рекламі текстів недержавною мовою (ч. 1 ст. 6);
• використання у рекламі зображень фізичних осіб без їх згоди (п. 9 ч. 1 ст. 8);
• відсутність у рекламі фрази-попередження «Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я» (ч. 4 ст. 21);
• розповсюдження реклами з використанням осіб, зовнішній вигляд яких імітує вигляд лікаря (ч. 7 ст. 21).

Підприємець оскаржив рішення про накладення штрафу в адміністративному суді, але суд відмовив у задоволенні позову.

Якими були аргументи позивача?

Головним аргументом підприємця було твердження, що поширення дописів на Instagram-сторінці не відповідає поняттю «реклама» згідно із Законом № 270, а розміщені дописи належать до категорії «користувацький контент». Це виключає можливість притягнення до відповідальності, адже до користувацького контенту, що не є рекламою, не застосовуються вимоги Закону № 270.

Крім того, підприємець зазначав, що інформація, розміщена у соціальній мережі Instagram у вигляді фото та відео, не є рекламою, оскільки він за неї не платив.

Якими були контраргументи суду?

Суд не погодився з позицію позивача та зазначив у своємі рішенні, спираючись на визначення, наведене у п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону № 270, що зміст поширеної позивачем інформації відповідає поняттю «реклама». У визначенні цього поняття зазначено, що реклама особи, ідеї та/або товару може бути розповсюджена за грошову винагороду або з метою самореклами у будь-який спосіб, а ключовим є прямий чи непрямий спосіб підтримання інтересу до такої особи, ідеї та/або товару.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону № 270 товар – будь-який предмет господарського обігу, у тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, торговельні марки, інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Виставлена позивачем в соцмережі Instagram інформація є рекламою, адже призначена сформувати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес до товару – медичних виробів, медичних послуг, що надаються у стоматології за певною адресою, іншої мети вона не має.

Суд вважає безпідставними твердження позивача, що він самостійно не мав жодних витрат на розміщення вказаної реклами, оскільки вартість розповсюдженої реклами включає в себе всі витрати, які мав суб’єкт господарювання для того, щоб реклама дійшла до свого кінцевого споживача.

Коли інформація не є рекламою?

Як бачимо, у цій ситуації суб’єкту господарювання не вдалося довести, що розміщена ним інформація в соцмережі не має статусу реклами, тому його оштрафували за порушення законодавства про рекламу. Проте на практиці бували випадки, коли суб’єкт господарювання зміг довести, що певна інформація не є рекламою.

Нагадаємо що не вважається рекламою розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, у яких цей товар реалізується чи надається споживачам, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці (ч. 7 ст. 8 Закону № 270).

Також не вважається рекламою показ інформації про виробника товару та/або товар у процесі оформлення споживачем придбання такого товару на вебсайтах інтернет-магазинів, через які цей товар реалізується чи надається споживачам.

Ситуація 5. Ненадання інформації на запит Держпродспоживслужби

(рішення Київського окружного адміністративного суду
від 28.05.2026 у справі № 640/32449/20, ЄДРСР, реєстр. № 136910547)

Фізособою-підприємцем була отримана від органу Держпродспоживслужби вимога щодо надання документів, необхідних для здійснення повноважень з контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу, зокрема інформації про вартість розповсюдженої та/або виготовленої реклами та/або вартість розповсюдження реклами. Підприємець проігнорував цю вимогу, тому на нього було накладено штраф в розмірі 1 700 грн на підставі ч. 6 ст. 27 Закону № 270. Несплачену у встановлений строк суму штрафу було стягнуто з підприємця на підставі рішення суду.

Яку норму законодавства про рекламу порушено?

Підприємець порушив вимоги ч. 2 ст. 26 Закону № 270, якими передбачено, що на вимогу органу Держпродспоживслужби – за фактом виявлення таким органом порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу – рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов’язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосується виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідна для здійснення таким органом повноважень щодо державного контролю.

Висновки

1. Перш ніж розміщувати рекламну інформацію будь-яким способом, суб’єкту господарювання варто переконатися в тому, що він не порушує вимог Закону № 270. Це допоможе уникнути ризику бути оштрафованим Держпродспоживслужбою.
2. Штрафи за порушення законодавства про рекламу передбачено ст. 27 Закону № 270, а застосовувати їх уповноважені органи Держпродспоживслужби. За порушення законодавства про рекламу в певних сферах діяльності штрафи також можуть накладатися іншими уповноваженими органами.
3. Як випливає із судової практики, найчастіше штрафи за порушення законодавства про рекламу застосовуються у разі недотримання суб’єктом господарювання вимог щодо мови реклами, вимог до реклами про зниження ціни на товар та про розпродаж, реклами алкогольних напоїв та тютюнових виробів.