Якими документами суб’єкт господарювання може підтвердити фактичне отримання маркетингових послуг 

Сторони спору

Позивач – підприємець, відповідач – орган ДПС.

Обставини справи

Органом ДПС була проведена документальна планова виїзна перевірка в підприємця. В акті перевірки зазначено, що підприємець не підтвердив зв’язок отриманого доходу та використання маркетингових послуг у перевірюваний період, чим порушив п. 177.2 Податкового кодексу (далі – ПК) та, як наслідок, пп. 1.2, 1.3 п. 16¹ підрозд. ХХ, п. 198.5 ПК. На підставі акта винесено податкове повідомлення-рішення (далі – ППР). Підприємець оспорив ППР, подавши позов до окружного адміністративного суду, однак суд першої інстанції відмовив йому в задоволенні позовних вимог. Тому позивач подав апеляцію. Апеляційний суд скасував рішення окружного адміністративного суду – спірне ППР було скасоване. Тоді відповідач подав касаційну скаргу.

Позиції сторін

Позивач (підприємець). ППР є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідач (податковий орган). Перевіркою встановлено факт завищення позивачем документально підтверджених витрат, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу, який є базою для обкладення ПДФО, військовим збором (далі – ВЗ) та ЄСВ.

На чиєму боці суд

Касаційна скарга податкового органу була задоволена. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив чинним рішення суду першої інстанції (Постанова Верховного Суду від 03.06.21 р., ЄДРСР, реєстр. № 97428764).

Аргументи суду

1. Маркетингові послуги відносяться до безтоварних операцій, затрати на їхню оплату є витратами на збут. Документами, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг, можуть бути: акти приймання-передачі послуг або інші документи, які повинні мати всі обов’язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV; звіти про проведення певних маркетингових досліджень, у яких повинні бути викладені результати наданих послуг і досліджень, а також подані рекомендації замовникові; бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують економічний ефект від отримання маркетингових послуг (збільшення асортименту товарів, обсягу продажів, розміру доходу і т. п.).
2. Для включення затрат на маркетингові послуги до об’єкта оподаткування необхідно довести безпосередній зв’язок таких затрат із госпдіяльністю платника податків і підтвердити це первинними документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухобліку, а також іншими документами, що підтверджують факт здійснення госпоперації.
3. Реальність госпдіяльності платника податків установлюється шляхом аналізу даних його податкового та бухгалтерського обліку й відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, що є підставою для ведення бухобліку, повинні фіксуватися відомості тільки про фактично вчинені госпоперації.
4. Податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких можуть бути ідентифіковані ті або інші госпоперації. Однак зменшити базу обкладення податком на прибуток можна тільки на підставі документів, зі змісту яких випливає безспірний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. Отже, на підтвердження витрат, понесених у зв’язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був подати під час перевірки, зокрема, документи, що свідчать про фактичне надання послуг і результати виконання кожної послуги (у вигляді звіту, висновку і т. п.).

Висновок

Для підтвердження факту отримання маркетингових послуг (проведення рекламних акцій, дегустацій, презентацій) СГ повинен мати належно оформлені первинні документи, які засвідчують: по-перше, мету, об’єктивну необхідність, економічну доцільність отримання таких послуг; по-друге, можливість здійснення таких операцій контрагентами виходячи з наявності в них необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів.