Є рішення суду, але до виконавчої служби не зверталися: коли заборгованість можна визнати безнадійною?

Ситуація. Підприємство отримало рішення суду про стягнення з контрагента суми боргу, проте гроші боржник не повернув. До виконавчої служби за примусовим стягненням не зверталися, оскільки підприємство-боржник не має ніякого майна і нині воно призупинило свою діяльність.

Запитання. Коли можна буде визнати цю заборгованість безнадійною для оподаткування?

Коротка відповідь. Момент визнання заборгованості безнадійною залежить від конкретних обставин. Підприємству слід діяти відповідно до приписів, наведених у пп. 14.1.11 Податкового кодексу (далі – ПК), яким установлено, у яких випадках заборгованість може бути визнана безнадійною з метою оподаткування.

Що передбачено законодавством?

Поняття «безнадійна заборгованість» наведено у пп. 14.1.11 ПК. Найчастіше на практиці заборгованість визнають безнадійною у зв’язку із закінченням строку позовної давності (пп. «а» пп. 14.1.11 ПК).

Проте про закінчення строку позовної давності у цьому разі годі й говорити, оскільки підприємство користувалося своїм правом на судовий захист до закінчення цього строку.

Тому потрібно шукати у пп. 14.1.11 ПК інші підстави для визнання заборгованості безнадійною. Наведемо формулювання підпунктів пп. 14.1.11 ПК, які можуть бути використані підприємством для визнання заборгованості безнадійною.

Так, безнадійною вважається :

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безперечних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, яка не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії із примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

з) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами в установленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією.

Як слід діяти практично?

Проаналізуємо кожен із наведених вище підпунктів, щоб зрозуміти, чи можна їх застосувати у нашій ситуації.

Сума заборгованості не перевищує встановлений мінімальний розмір?

Скористайтеся пп. «ґ» пп. 14.1.11 ПК з метою визнання заборгованості безнадійною можна в тому випадку, якщо сума заборгованості не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безперечних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство. От тільки такий мінімальний розмір нині законодавством не встановлений.

Пояснимо, чому так сталося.

Справа в тому, що з 21.10.2019 був уведений у дію Кодекс із процедур банкрутства (далі – КПБ). І з цієї дати втратив чинність Закон від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон № 2343).

Але ч. 3 ст. 10 Закону № 2343 було встановлено мінімальний розмір вимог кредитора, необхідний для порушення справи про банкрутство: щонайменше 300 мінімальних заробітних плат. А в КПБ вимог до мінімального розміру вимог кредитора не передбачено.

Наразі правила подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство встановлено ст. 34 КПБ. Жодних вимог щодо мінімального розміру вимог кредитора у цій статті, як і в інших нормах кодексу, немає.

На цей момент звертає увагу і Мінфін в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Мінфіну від 10.12.2021 № 661 (далі – УПК № 661). В УПК № 661 зроблено висновок, що норма пп. «ґ» пп. 14.1.11 ПК після набуття чинності КПБ не підлягає застосуванню для заборгованості юридичних осіб, а для визнання заборгованості юридичних осіб безнадійною слід досліджувати інші підстави, визначені у пп. 14.1.11 ПК.

Таким чином, підпункт пп. «ґ» пп. 14.1.11 ПК у нашій ситуації застосувати не вдасться.

Чи зробив кредитор усе можливе для погашення заборгованості?

Підпункт «є» пп. 14.1.11 ПК застосовується за умови, що дії із примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Проте ми знаємо, що в нашій ситуації кредитор не виконав усіх можливих дій для погашення заборгованості.

Адже якщо боржник не сплатив суму боргу на підставі винесеного рішення суду у добровільному порядку, кредитор мав право звернутися за примусовим стягненням заборгованості до виконавчої служби відповідно до Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404).

Тому для того, щоб скористатися пп. «є» пп. 14.1.11 ПК, кредитору спочатку слід звернутися за примусовим стягненням заборгованості до виконавчої служби.

Нагадаємо, що примусовим виконанням судових рішень займаються (ст. 5 Закону № 1404):

• органи державної виконавчої служби (державні виконавці);
• приватні виконавці.

Як ініціювати процедуру примусового стягнення?

Для цього кредитору необхідно подати до виконавчої служби (ст. 26 Закону № 1404) заяву про примусове виконання рішення (ст. 26 Закону № 1404). До заяви слід додати оригінал виконавчого документа. У нашій ситуації таким документом буде наказ суду, який виніс рішення про стягнення боргу (ст. 327 Господарського процесуального кодексу).

Який строк відводиться для звернення до виконавчої служби?

Строк для пред’явлення виконавчих документів до виконавчої служби в нашому випадку становить 3 роки, які відлічуються з дня, що настає за днем набуття законної сили судовим рішенням (ст. 12 Закону № 1404). Якщо ж 3 роки минуло, то стягувач може звернутися із заявою про відновлення цього строку до суду, що розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону № 1404).

Як бачимо, підприємство може скористатися пп. «є» пп. 14.1.11 ПК для визнання заборгованості безнадійною. Але для цього спочатку слід ініціювати процедуру примусового стягнення заборгованості через виконавчу службу.

Юрособа ліквідована або визнана банкрутом?

Підпункт «з» пп. 14.1.11 ПК підприємство зможе застосувати, якщо його боржник буде:

• або визнаний судом банкрутом;
• або ліквідований як юрособа.

Ці факти будуть відображені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР). Отримати інформацію з ЄДР можна за допомогою безплатного доступу на сайті Мін’юсту.

У нашій ситуації кредитор може ініціювати щодо боржника процедуру банкрутства, діючи відповідно до правил, установлених КПБ.

Як ми вже зазначили вище, для ініціювання процедури банкрутства не є важливим розмір вимог кредитора, оскільки нині мінімальний розмір для подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство законодавством не встановлено. Проте кредитору слід розуміти, що ця процедура може тривати кілька років.