Обґрунтування недопуску представників контролюючого органу до проведення документальної планової податкової перевірки: відсутність підстав для проведення та судова практика

Умови й порядок допуску до податкової перевірки: схема дій

Документальна планова перевірка є прогнозованим та передбачуваним видом податкового контролю. Водночас деякі платники податків шукають способи законного уникнення такої перевірки, оскільки її результати можуть мати негативні наслідки для них. Так, трапляються випадки, коли податкові органи порушують процедуру призначення та проведення планової перевірки або проводять її за відсутності підстав для проведення взагалі. Розглянемо варіанти захисту платників податків у таких ситуаціях, а також оцінимо висновки судів, які скасовували накази про призначення планових податкових перевірок.

Немає підстав чи порушено процедуру проведення?

Планові документальні податкові перевірки проводяться відповідно до плану-графіка, який оприлюднюється на офіційному сайті ДФС України. Проте іноді податкові органи регіонального рівня складають накази про проведення таких перевірок на підприємствах, не включених до плану-графіка, та на підставі цих наказів намагаються провести перевірку діяльності. Тож постає логічне запитання щодо законності цих дій, оскільки наказу ДФС України про включення платника податків до плану-графіка немає, а наказ органу ДФС регіонального рівня про призначення перевірки є. У такій ситуації захист підприємства слід здійснювати так.

Усі повідомлення щодо планової перевірки надсилаються платнику податків за 10 календарних днів до її початку. У разі отримання наказу про призначення перевірки, виданого органом ДФС регіонального рівня, керівнику підприємства варто перевірити факт його включення до плану-графіка планових документальних перевірок на календарний рік на сайті ДФС України. Якщо підприємства немає серед включених до плану-графіка, то воно має право використати своє право на недопуск до проведення планової перевірки на підставі абзацу першого п. 81.1 Податкового кодексу (далі – ПК).

Зауважимо, що підстави недопуску в такому разі відрізнятимуться від тих, що зазвичай використовують платники податків, а саме передбачених абзацом четвертим п. 81.1 ПК (непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених ПК, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, установлених цим пунктом).

Платнику податків слід урахувати, що відповідно до абзацу першого п. 81.1 ПК посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених ПК, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених ПК, документів, оформлених належним чином.

Тож отримавши наказ про призначення планової перевірки та не виявивши свого підприємства серед переліку підприємств, включених ДФС України до плану-графіка таких перевірок, платнику податків слід не допускати працівників податкового органу до проведення податкової перевірки, зазначивши в Акті про недопуск таке.

Зразок обґрунтування недопуску представників контролюючого органу до проведення документальної планової податкової перевірки в Акті про недопуск до перевірки

Запит на надання доступу до публічної інформації

Для отримання достовірної інформації, а також уникнення помилки щодо недопуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки у зв’язку з невключенням підприємства до плану-графіка перевірок, платнику податків рекомендується звернутися до податкового органу, що видав спірний наказ про проведення планової перевірки, із Запитом про доступ до публічної інформації.

Платник податків наділений таким правом на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону від 13.01.11 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон № 2939), відповідно до якого суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Під публічною інформацією слід розуміти інформацію, відображену та задокументовану будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов’язків (ч. 1 ст. 1 Закону № 2939).

Отже, план-графік планових документальних податкових перевірок є публічною інформацією, щодо якої платник податків може подати запит. Метою подання запиту до контролюючого органу є отримання офіційної роздруківки переліку підприємств, включених ДФС України до плану-графіка планових документальних податкових перевірок.

Платнику податків рекомендується звертатися до податкового органу саме із запитом, а не із заявою, оскільки строк надання відповіді на запит становить 5 робочих днів (ч. 1 ст. 20 Закону № 2939), тоді як заява, подана відповідно до Закону від 02.10.96 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян», розглядається протягом одного місяця із дня її отримання.

Крім звернення до податкового органу, який видав наказ про проведення планової перевірки, платнику податків слід звернутися з аналогічним запитом до ДФС України, яка по суті є розпорядником інформації в розумінні ч. 1 ст. 13 Закону № 2939 та зобов’язана надати свою відповідь протягом 5 робочих днів.

Зразок формулювання запиту про доступ до публічної інформації

Зауважимо, що платнику податків слід запитувати дату початку та завершення планової документальної перевірки, оскільки на практиці трапляється, що контролюючі органи регіонального рівня не дотримуються цього строку, наприклад проводять перевірку в IV кварталі календарного року, тоді як відповідно до плану-графіка вона мала відбутися в ІІІ кварталі.

Отримавши інформацію від ДФС України про невключення підприємства до плану-графіка планових перевірок, платник податків має право скористатися правом на недопуск до перевірки, додавши копію офіційної відповіді від ДФС України до Акта про недопуск до планової перевірки та зазначивши про це в самому Акті.

Водночас платнику податків слід подати до суду позовну заяву щодо скасування наказу ДФС регіонального рівня про призначення планової податкової перевірки. Підставою для такого скасування буде відсутність платника податків у плану-графіку планових документальних податкових перевірок. За таких обставин ДФС регіонального рівня не мала права складати наказ про призначення планової податкової перевірки та включати до нього платника податків. Підставою для визнання наказу про призначення планової перевірки протиправним є також включення платника податків до плану-графіку не на календарний рік, а на квартал.

Зауважимо, що позовна вимога щодо визнання наказу про призначення планової перевірки є вимогою немайнового характеру, а тому судовий збір за подання такого позову буде мінімальним.

План-графік на календарний рік чи на квартал?

Іноді замість плану-графіка податкових перевірок на календарний рік, як цього вимагає п. 77.1 ПК, ДФС України затверджує план-графік планових перевірок на квартал, що є різними поняттями. По суті, ДФС ніби дотрималась норм п. 77.1 ПК, але не так, як цього вимагає закон. На підставі таких планів-графіків на квартал регіональні ДФС видають накази та перевіряють діяльність суб’єктів господарювання. За таких обставин платникам податків слід будувати свою лінію захисту з урахуванням висновків, викладених у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.18 р. у справі № 826/1457/17.

В аналогічному судовому спорі з податковим органом платник податків, отримавши наказ контролюючого органу про призначення планової документальної перевірки, відмовив перевіряльникам у допуску до її проведення. Підставою відмови був той факт, що платника податків не було включено до плану-графіка на проведення планових перевірок. Надалі платник податків оскаржив цей наказ у суді та просив визнати його протиправним.

За результатами розгляду справи позовну заяву підприємства було задоволено, наказ ДФС регіонального рівня – визнано протиправним. Підставою визнання наказу незаконним слугував той факт, що підставою призначення планової перевірки був план-графік не на календарний рік, а на квартал, що є різними поняттями.

Виносячи рішення у справі, суд зазначив, що контролюючим органом не було надано доказів на підтвердження факту оприлюднення на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформації щодо плану-графіка проведення документальних планових перевірок на календарний рік чи графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на календарний квартал, посилання на який здійснював платник податків, подаючи свої заперечення.

Цікавим є той факт, що, отримавши наказ податкового органу про проведення перевірки, товариство повідомило контролюючий орган листом про те, що не збирається допускати його працівників до проведення перевірки. Далі товариство надіслало до податкового органу листа, яким повідомило, що все-таки допуск до перевірки відбудеться, але на той час строки проведення перевірки завершилися. За таких обставин контролюючий орган склав ще один наказ про проведення податкової перевірки та направив його платнику.

У такій ситуації суд звернув увагу сторін на те, що нормами чинного законодавства не передбачено можливості повторного прийняття наказу щодо проведення планової виїзної перевірки в разі, якщо платником податків не було допущено посадових осіб податкового органу до проведення перевірки на підставі виданого наказу, а надалі повідомлено про їх допуск до проведення перевірки.

Крім того, аналізуючи спірні правовідносини, суд зробив висновок, що в цій ситуації йдеться не про порушення контролюючим органом процедури призначення перевірки, а взагалі про відсутність у податкового органу правових підстав для вчинення дій щодо призначення планової виїзної перевірки платника податків.

Аргументуючи свою позицію захисту, платникам податків крім посилання на порушення контролюючим органом п. 77.1 ПК, також слід посилатися на ч. 1 ст. 5 Закону від 05.04.07 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 877), яка визначає, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня до 31 грудня планового року. За таких обставин складання планів-графіків на квартал суперечить п. 77.1 ПК та ч. 1 ст. 5 Закону № 877.

Висновки. Дії в разі планової податкової перевірки

З вищенаведеної інформації та висновків суду щодо визнання незаконним наказу про проведення документальної планової перевірки випливає, що платникам податків для захисту від протиправних дій контролюючого органу під час призначення та проведення планової податкової перевірки слід зважати на таке:

1. Підприємства мають відрізняти порушення контролюючим органом процедури призначення перевірки від відсутності підстав для її проведення взагалі.
2. Про відсутність підстав для проведення перевірки може свідчити відсутність підприємства в плані-графіку планових податкових перевірок, опублікованому на офіційному сайті ДФС України.
3. Про відсутність підстав для проведення планової перевірки може свідчити інформація про включення платника податків до плану-графіка не на календарний рік, а на квартал, що суперечить п. 77.1 ПК.
4. Щоб упевнитись у відсутності платника податків серед переліку компаній, включених до плану-графіка податкових перевірок на календарний рік, рекомендується звернутися до контролюючого органу з запитом про доступ до публічної інформації.
5. У разі підтвердження інформації про відсутність підприємства у плані-графіку планових перевірок на календарний рік, платнику податків рекомендується скористатися правом на недопуск.
6. У разі допущення працівників контролюючого органу до проведення перевірки платнику податків слід будувати свою стратегію захисту з використанням іншого обґрунтування, ніж визнання наказу про призначення податкової перевірки протиправним, оскільки після фактичного допуску до її проведення суд не розглядатиме таку підставу.