Порушення договору у зв’язку з карантином: чи можна уникнути відповідальності
У зв’язку з нестримним поширенням коронавірусної інфекції COVID-19 державні органи вживають заходів щодо його запобігання та поширення – запроваджують карантин. Такі дії досить часто унеможливлюють виконання суб’єктами господарювання своїх договірних зобов’язань, а це загрожує накладенням бізнес-партнером санкцій. Тож розповімо, чи вважатимуть карантин форс-мажором та як захистити себе від таких негативних наслідків у договорі.
Зазвичай договори (у т. ч. зовнішньоекономічні контракти) містять розділ про обставини надзвичайної сили (форс-мажор). Проте трапляється, що сторони проґавили або вважали недоцільним прописувати в договорі такі умови. Тож розглянемо ці дві ситуації.
Чи вважають карантин форс-мажором
Ні в Цивільному, ні в Господарському кодексі (далі – ЦК, ГК) не знайдемо визначення «форс-мажор», яке широко використовують в юридичній практиці. Проте не варто хвилюватися – його аналогом виступають обставини непереборної сили.
Відповідно до ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Ознаки непереборної сили наведено в п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК, а саме: надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Тобто вона має зовнішній характер.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, проте не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Більш красномовним є Закон від 02.12.97 р. № 671/97-ВР «Про торгово-промислову палату України» (далі – Закон № 671). Його ч. 2 ст. 141 ідентифікує форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили) як надзвичайну та невідворотну обставину, що об’єктивно унеможливлює виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Водночас тут наведено невичерпний перелік обставин, які належать до форс-мажорних. Наприклад, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме епідемія тощо.
Наголосимо, що 17.03.20 р. парламент прийняв законопроєкт від 16.03.20 р. № 3219 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19. Закон від 17.03.20 р. № 530-IX (далі – Закон № 530) набув чинності із 17.03.20 р. (опубліковано в газеті «Голос України» від 17.03.20 р. № 51). Він доповнив перелік форс-мажорних обставин карантином, установленим Кабміном.
Форс-мажорними можуть бути визнані й інші обставини, не зазначені у ст. 141 Закону № 671. Однак вони мають відповідати критеріям форс-мажорних обставин, не суперечити законодавству України та бути узгодженими сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності. Ба більше: сторони самостійно передбачають у форс-мажорному застереженні підстави виникнення, обов’язковість сповіщення з визначенням строків дії, наслідки настання підстав для звільнення від відповідальності.
Сторони реалізують своє право на визначення обставин, настання яких звільняє їх від господарської відповідальності, на підставі ч. 4 ст. 219 ГК. Проте варто приборкати уяву: ці обставини можуть бути підставою для звільнення від господарської відповідальності через їхній надзвичайний характер. Тож у будь-якому разі не вважаються форс-мажорними обставинами фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
Звернемо увагу, що госпсуб’єкт несе господарсько-правову відповідальність за порушення господарського зобов’язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов провадження господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 ГК).
Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності (див. лист Вищого господарського суду від 07.04.08 р. № 01-8/211).
Як бачимо, засвідчення форс-мажорних обставин на підставі загальних ситуацій та/або введених/діючих режимів не передбачено. Засвідчення форс-мажору у зв’язку із запровадженням карантину можливе, але в кожному конкретному випадку його запровадження має спричинити для сторін договору певні обмеження та наслідки, які могли стати причиною унеможливлення виконання зобов’язань.
Як отримати підтвердження виникнення форс-мажору
Форс-мажорні обставини, що виникли на території України, засвідчує Торгово-промислова палата України (далі – ТПП України). Винятком є ситуації, коли сторони договору визначили уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) безпосередньо регіональну ТПП. Водночас ТПП України та регіональні ТПП керуються Законом № 671 та Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії ТППУ від 18.12.14 р. № 44(5) (далі – Регламент).
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб’єктів господарської діяльності та фізосіб за кожним окремим договором, податковим та/або іншим зобов’язанням/обов’язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Тож установлення форс-мажорних обставин проводиться в кожному окремому випадку індивідуально щодо окремого зобов’язання. Відповідно для кожного звернення потрібно формувати повний пакет документів.
Якщо форс-мажор виник на території іноземної держави, стороні договору варто звернутися до компетентного органу (зазвичай, це ТПП) країни, де виникла форс-мажорна обставина, який видає відповідний документ (сертифікат або свідоцтво), та пред’явити його контрагенту згідно з умовами договору.
1. Порядок засвідчення форс-мажору. Звісно, усе починається з подання до ТПП відповідної заяви. Заяву за встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підписує керівник юрособи та скріплює печаткою (за її наявності). За дорученням керівника заяву може підписати й довірена особа.
У заяві зазначають:
- які саме зобов’язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
- форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): початок їх виникнення і термін дії, які, на думку заявника, унеможливили виконання цих зобов’язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін тощо;
- телефонні номери для зв’язку, електронна адреса;
- спосіб отримання сертифіката (особисто, через уповноважену особу, кур’єрською чи звичайною поштою тощо).
В пакеті документів, який надають ТПП, також мають фігурувати докази настання форс-мажорних обставин.
Заявник несе відповідальність за повне та належне оформлення встановленої форми заяви, достовірність викладених фактів, наданих документів, доказів, даних, вірність завірених ним копій згідно з чинним законодавством України.
Документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про:
- надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і перебувають за межами впливу сторін);
- непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов’язання або до настання відповідного обов’язку);
- невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків);
- причинно-наслідковий зв’язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов’язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).
На аналогічні вимоги для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов’язання на підставі ст. 617 ЦК наголосив Верховний Суд України (див. ухвалу від 03.02.10. р. у справі № 6-4932св09, постанову від 10.06.15 р. у справі № 3-216гс15).
Тож тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладено на заявника.
2. Тарифи за розгляд залежать від виду договору, на виконання якого вплинув форс-мажор: зовнішньоекономічний контракт чи договір між резидентами.
Отже, за розгляд документів на предмет засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими унеможливлено виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами (договорами), та видачі сертифіката про такі обставини або відмови в такій видачі доведеться сплатити 9 990,00 грн (з ПДВ).
На аналогічні послуги, але за договорами, укладеними між резидентами України, вартість втричі менша – 3 330,00 грн (з ПДВ).
У деяких випадках вартість отримання сертифіката може зрости. Наприклад, якщо замовник бажає прискорити розгляд документів та отримання сертифіката. Зокрема, за терміновий розгляд заяви і наданих документів та видачі сертифіката до визначеної вартості послуги застосовують коефіцієнт «2».
Зазвичай сертифікат видають української мовою, а якщо заявник потребує цей документ іноземною мовою, вартість розгляду та видачі сертифіката збільшується втричі. За термінову видачу сертифіката додатково іноземною мовою готуйтеся сплатити вартість відповідної послуги з коефіцієнтом «5».
Зазначимо, що видачу сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва здійснюють безкоштовно. Звісно, такі госпсуб’єкти повинні надати документи, що підтверджують їх статус як суб’єкта малого підприємництва.
Нагадаємо, такий статус відповідно до ст. 55 ГК належить:
- фізособам-підприємцям, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує еквівалент 10 млн євро за середньорічним курсом НБУ;
- юрособам будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.
3. Строк розгляду. Залежно від складності та обсягу документів заяву розглядатимуть протягом 7 робочих днів із дня звернення суб’єкта господарської діяльності, а якщо заявником є фізособа - протягом 21 робочого дня із дня її звернення (п. 6.7. Регламенту).
Неналежне та неповне оформлення встановленої форми заяви та/або ненадання необхідних документів спричинить відкладення розгляду заяви. Про це, а також про необхідність надання додаткових пояснень, документів, доказів тощо ТПП письмово повідомить заявника.
4. Результат розгляду. За результатами розгляду документів ТПП (регіональна ТПП) видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Оригінал сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) оформляють у двох автентичних екземплярах: один видають заявнику, а другий зберігається в ТПП України / регіональній ТПП, яка видала такий сертифікат, протягом 4 років.
Якщо за результатом розгляду заяви і наданих документів вбачається, що форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) немає, немає підстав/умов для засвідчення тощо, ТПП України/регіональна ТПП надішле заявникові відповідь про відмову в засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Після виправлення недоліків, які спричинили відмову в засвідченні форс-мажору, сторона договору вправі повторно звернутися до ТПП України/регіональної ТПП.
У договорі немає розділу про форс-мажор: що робити
Якщо в договорі не врегульовано питання звільнення від відповідальності в разі настання форс-мажору, сторона може посилатися на ту саму ст. 617 ЦК. Адже особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У цій ситуації не варто псувати стосунки з контрагентом, тому доречно звернутися до нього з листом з відповідним роз’ясненням ситуації.
Окрім цього, для аргументації варто озвучити нормативно-правові акти та дії органів влади, які унеможливили виконання зобов’язання. Наприклад, постанова КМУ від 11.03.20 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», протокол від 11.03. 20 р. № 9 Постійної комісії з питань техногенної екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій «Про додаткові заходи запобігання поширенню нової коронавірусної інфекції (COVID 19)». І, звісно, Закон № 530.
Наслідки засвідчення форс-мажору
Мотивація для засвідчення форс-мажору надзвичайно потужна. Важко недооцінити звільнення від господарсько-правової відповідальності за порушення господарського зобов’язання, спричиненого форс-мажором. Проте існують ще кілька інших переваг. Наприклад, зупинення перебігу позовної давності, якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за таких умов подія (непереборна сила) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК.
Також сторони відповідно до ч. 1, 2 ст. 212 ЦК можуть обумовити зміну чи припинення прав та обов’язків обставиною, щодо якої не відомо, настане вона чи ні. Такою обставиною може бути і така обставина, що має надзвичайний характер. Наприклад, сам факт настання форс-мажору або певна його тривалість може слугувати підставою для розірвання договору.
Статті за темою:
Форс-мажор у договірних правовідносинах
Коментарі до матеріалу