Як організувати дистанційну роботу працівників
Незважаючи на те що чинне трудове законодавство України не містить визначення поняття «віддалена робота» чи «надомна праця», на практиці така форма роботи досить поширена.
У ст. 179 КЗпП є єдине непряме згадування про роботу вдома: за бажанням жінки (батька дитини, баби, діда чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною) у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. Утім скористатися цим дозволом можуть не тільки особи, які доглядають за дітьми. Адже віддалена робота не заборонена чинним законодавством, хоча і не врегульована нормативно.
Надомниками є робітники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їхнього мешкання (пп. 1.1 Методичних рекомендацій щодо визначення робочих місць, затверджених протоколом Мінпраці від 21.06.95 р. № 4).
Для оформлення на роботу такий працівник має подати заяву про роботу із зазначенням форми праці, а роботодавець – видати наказ (розпорядження) про встановлення її працівнику та ознайомити з ним працівника під підпис (п. 7 Положення Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 р. № 275/17-99, далі — Положення № 275).
У заяві та наказі необхідно зазначити, що робота здійснюватиметься поза офісом. Наприклад, зазначається адреса місця проживання віддаленого співробітника або інша адреса, де виконуватиметься робота.
Згідно з п. 20 Рекомендацій щодо надомної праці № 184 роботодавці мають: проінформувати надомників про всі небезпеки, пов’язані з їхньою роботою, які відомі або мають бути відомі роботодавцеві, запобіжні заходи, яких треба вжити, і забезпечити навчання їх належним чином за потреби; забезпечити надані надомникам машини, інструменти та інше обладнання відповідними захисними пристроями і вжити заходів із їх належного технічного обслуговування; надати надомникам безплатно всі необхідні засоби індивідуального захисту.
Із надомниками рекомендується також укласти трудовий договір в письмовій формі (див. лист Мінсоцполітики від 25.11.15 р. № 692/13/133-15). Такий договір може бути як безстроковим, так і строковим, у тому числі таким, що укладається на час виконання певної роботи (ст. 23 КЗпП).
У трудовому договорі треба визначити як основні, так і додаткові зобов’язання сторін, зокрема:
- найменування підприємства-роботодавця;
- адресу робочого місця надомника;
- конкретні умови праці працівника та методи її обчислення;
- перелік і види робіт, які виконуватиме працівник, їх найменування;
- порядок отримання завдань і звітування за виконану роботу;
- найменування виробів, норми виробітку;
- умови оплати праці;
- строк дії договору, якщо це строковий договір, тощо.
Якщо підприємство надає працівникові сировину (матеріали) чи устаткування (інструменти) для роботи або працівник використовує свої матеріали та інструменти, додатково слід прописати:
- порядок і строки забезпечення працівника сировиною і матеріалами;
- порядок їх передачі (оформляється актами);
- види власних матеріалів, які можуть використовуватися у роботі;
- порядок відшкодування витрат, пов’язаних із використанням власних інструментів і матеріалів (оплата їх зносу), та інших витрат (плата за електроенергію, воду тощо);
- порядок безплатного надання обладнання, інструментів і пристосувань для роботи.
Оплата праці працівників незалежно від місця роботи може здійснюватися за погодинною, відрядною або за іншими системами оплати праці, установленими на підприємстві.
Водночас п. 13 Положення № 275 для надомників рекомендується установлювати відрядну або акордну систему оплату праці.
За відрядної системи оплата праці надомників провадиться за відрядними розцінками за фактично виконані роботи або вироблену продукцію, що відповідає встановленим вимогам до її якості.
Для акордної системи оплати праці надається завдання виконати не окрему роботу, а цілий комплекс, за який і здійснюється оплата.
За погодженням сторін надомнику можуть відшкодовуватися витрати, пов’язані з виконанням для підприємства роботи вдома, зокрема електроенергія, вода тощо.
Оскільки надомники розподіляють робочий час на свій розсуд і оплата праці провадиться за фактично виконану роботу, табель обліку робочого часу на таких працівників не ведеться. Натомість обов’язковим є застосування нормованих завдань.
Докладніше про дистанційну роботу можна почитати у статтях:
Коментарі до матеріалу