Більше за темою:
Акт наданих послуг оренди: чи потрібно складати та як частоОренда приміщення: оформлюємо первинні документи правильно
Пунктом 291.4 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлені умови перебування фізичних осіб – підприємців (далі – ФОП), які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у відповідних групах платників єдиного податку.
Умови, відповідно до яких суб’єкт господарювання не може бути платником єдиного податку, зазначені у п. 291.5 ПКУ.
Зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп:
ФОП, які здійснюють діяльність з управління підприємствами (пп. 7 пп. 291.5.1 ПКУ);
ФОП, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 м2, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 м2 (пп. 291.5.3 ПКУ).
Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту від 11.10.2010 № 457.
Згідно з наказом Держстату від 23.12.2011 № 396 «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності» клас 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» КВЕД ДК 009:2010 включає, зокрема, надання в оренду та управління власним або орендованим нерухомим майном (багатоквартирними будівлями та житлом, нежитловими будівлями, у т. ч. виставковими залами, складськими приміщеннями, земельними ділянками) та надання будівель, упоряджених або неупоряджених квартир чи апартаментів для довготермінового використання зазвичай на умовах щомісячної або річної оплати.
Згідно з ч. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Правові засади операцій по управлінню майном регламентуються ЦКУ.
Згідно з ч. 1 ст. 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Установником управління є власник майна (ч. 1 ст. 1032 ЦКУ).
Управителем може бути суб’єкт підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 1033 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 1035 ЦКУ визначено, що істотними умовами договору управління майном є:
1) перелік майна, що передається в управління;
2) розмір і форма плати за управління майном.
Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (ч. 5 ст. 1033 ЦКУ).
Отже, ФОП – платник єдиного податку не має права за договором управління майном передавати в управління (ФОП або юридичній особі) нерухоме майно (у т. ч., якщо площа такого нерухомого майна не перевищує обмеження, встановлені пп. 291.5.3 ПКУ), оскільки майно в управління передається від установника управління, який є його власником, тобто від фізичної особи.
Дохід від передачі нерухомого майна в управління або виплати від управителя не вважаються доходами ФОП – платника єдиного податку. Такий дохід оподатковується за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб.
ЗІР, категорія 107.01