Колективний договір: чому потрібно його укладати

Більше за темою:

Колективний договір: уточнюємо умови

Кожен громадянин має право на працю та гарантії реалізації цих прав, що закріплено Конституцією України. Саме колективний договір є дієвим інструментом соціального захисту найманих працівників та стимулом дотримання роботодавцями вимог чинного законодавства про працю та інших питань соціальної політики. 

Частиною 7 ст. 65 Господарського кодексу (втрата чинності відбудеться 28.08.2025) визначено, що на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. 

Відповідно до ст. 2 Закону від 01.07.1993 № 3356-XII «Про колективні договори і угоди» та ст. 11 КЗпП колективний договір укладають на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Метою укладення колективного договору є сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників. 

Необхідність укладення колективного договору підтверджують деякі нормативно-правові акти, які зобов’язують регулювати трудові відносини локальним нормативно-правовим договором, зокрема щодо умов праці, заробітної плати тощо. 

Згідно зі ст. 15 Закону від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. 

Коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом. 

Відповідно до ст. 20 Закону від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» передбачено регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді, а саме: 

• забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки; 
• комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам; 
• визначення обсягів та джерел фінансування зазначених заходів. 

Певні вимоги щодо конкретної тривалості додаткових відпусток за роботу зі шкідливими й важкими умовами та  особливим характером праці, які необхідно визначити в колективному договорі, передбачено у ст. 7 та 8 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки», а саме: тривалість, порядок надання відпусток, їх види. 

ГУ ПФУ в Луганській області