Більше за темою:
Закон від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) поширюється на всіх робітників, які працюють за трудовим договором – як на підприємствах, в установах та організаціях, так і у фізичних осіб-підприємців. Відповідно, графік відпусток є обов’язковим для кожного роботодавця, незалежно від чисельності персоналу.
Законодавство не встановлює фіксованої дати складання графіка або типової форми документа. Водночас найпоширенішою практикою є затвердження графіка до початку календарного року. Це дає змогу врахувати сезонні навантаження, специфіку роботи та потреби працівників. Порядок складання графіка роботодавець може визначити внутрішніми документами.
Черговість надання відпусток визначається графіком, який:
Такі вимоги передбачені ст. 79 КЗпП і ч. 10 ст. 10 Закону № 504.
У графіку відпусток, як правило, зазначають:
Під час складання графіка варто передбачити, зокрема, такі види відпусток:
Щорічну основну відпустку за бажанням працівника дозволено ділити на частини, за умови що одна безперервна частина становить не менше 14 календарних днів (ч. 6 ст. 79 КЗпП, ст. 13 Закону № 504).
Окремі категорії працівників мають право на щорічну відпустку у зручний для них час. До них, зокрема, належать неповнолітні, особи з інвалідністю, батьки дітей, одинокі матері й батьки, а також дружини та чоловіки військовослужбовців (ч. 12 ст. 10 Закону № 504).
Після затвердження графік відпусток доводиться до відома працівників. Він може змінюватися або доповнюватися, зокрема у разі прийняття нових працівників. Закон № 504 також передбачає перенесення відпустки у випадках тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами або її збігу з навчальною відпусткою.
Продуманий графік відпусток забезпечує чіткий ритм роботи й відпочинку, сприяє стабільній організації трудових процесів та є важливим інструментом захисту прав працівників.
Мін’юст