Ні, така робота для сумісника не вважається надурочною.
Як визначено ст. 1021 КЗпП, сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві або в роботодавця – фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Згідно зі ст. 62 КЗпП надурочною вважається робота понад установлену тривалість робочого дня, передбачену ст. 52, 53, 61 КЗпП.
Зокрема, тривалість щоденної роботи (зміни):
За підсумованого обліку робочого часу тривалість робочого часу за обліковий період не може перевищувати нормального числа робочих годин, зазначеного вище, за обліковий період.
Крім того, в умовах воєнного стану нормальна тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). Це передбачено частиною першою ст. 6 Закону від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Водночас у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що робота працівника з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня, не вважається надурочною й оплачується в одинарному розмірі.
Отже, в наведеній ситуацій треба оплачувати працівникові – суміснику фактичну кількість його робочих годин в одинарному розмірі.