Підсумований облік робочого часу: міжзмінні перерви в роботі

Нещодавно було оприлюднено два документи — лист Мінсоцполітики та постанову Верховного Суду з приводу одного питання, але з протилежними висновками. У них ідеться про тривалість міжзмінного відпочинку працівників, для яких запроваджено підсумований облік робочого часу. Детальніше про це — далі.

Особливість підсумованого обліку робочого часу полягає в тому, що він застосовується в разі, якщо не може бути дотримана встановлена для певної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу. Водночас підприємство має забезпечити працівникам можливість виконати встановлену норму робочого часу за обліковий період, щоб забезпечити обумовлений рівень заробітної плати.

Наприклад, за доволі поширеного графіка роботи охоронців чи сторожів «доба через дві» три охоронці відпрацьовуватимуть в середньому по 10 змін за місяць. А 10 змін по 24 год. — це 240 год. роботи, тоді як середньомісячна норма робочих годин 2019 року – 166 год. (1993 год. на рік : 12 міс.).

Якщо буде чотири охоронці, то тоді кожен з них в середньому відпрацює 7-8 змін (31 дн. : 4 особи), що в розрахунку на місяць становитиме по 168-192 год. роботи.

У першому випадку маємо надмірні перепрацювання понад норму робочого часу. У другому — перепрацювання менші, але в підсумку за рік усе ж перевищать дозволені 120 год. на рік.

І платити зарплату в цих випадках, а особливо якщо норма робочого часу не виконується, «бо ми так склали графік», пропорційно до відпрацьованого часу не завжди правильно.