Забезпечення на виплату відпусткових за МСФЗ

Спецтема «Відпустки: оформлення та облік»

Створення забезпечень на виплату відпусткових передбачене й нормами МСФЗ. У консультації розглянемо, якими міжнародними стандартами регулюється їх визнання й оцінка та які існують способи їх розрахунку.

Порядок визнання забезпечень регламентується МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи». При цьому в деяких інших стандартах розглядаються й інші види зобов'язань, під які формуються забезпечення.

Згідно з § 14 МСБО 19 «Виплати працівникам» підприємство повинне оцінювати очікувані затрати на оплату накопичуваних періодів відсутності (відпусток) як додаткову суму, яку воно передбачає виплатити працівнику за невикористані періоди відсутності (у т. ч. відпустки), накопичені станом на кінець звітного періоду.

Накопичувані оплати періодів відсутності – це оплати, які переносяться на майбутні періоди й можуть бути використані в майбутніх періодах, якщо права поточного періоду повністю не використані. Зобов'язання з їх оплати виникають із того моменту, коли працівники починають надавати послуги, що збільшують майбутні оплачувані відсутності на роботі, на які вони мають право (§ 11, 15 МСБО 19). Такі зобов'язання існують і визнаються, навіть незважаючи на те, що є ймовірність, що в майбутніх періодах якісь працівники звільняться до моменту настання права на оплату періодів відсутності та, як наслідок, їх звільнення може вплинути на суму зобов'язання.

Відповідно до § 14 МСБО 37 забезпечення повинні визнаватися у випадках, коли: