До ліквідаційної маси боржника не можна включати майно інших осіб

Топ-добірка судових рішень для захисту від штрафів

Суть спору

Оскільки за рішенням суду фермерське господарство (далі – ФГ) визнано банкрутом, його ліквідатор звернувся із додатковим клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки членів цього господарства. Він вважає, що розпайовані між членами ФГ земельні ділянки мають належати не їм, а їх законному користувачу – ФГ. На його думку, ділянки є складовою ліквідаційної маси ФГ.

Суди першої та другої інстанцій підтримали клопотання ліквідатора та наклали арешт на земельні ділянки членів ФГ. Підприємство, з яким члени ФГ уклали договори оренди земельних ділянок (далі – орендар), подало касаційну скаргу.

Висновки суду

Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги орендаря. Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляції було скасовано, ліквідатору в задоволенні клопотання про накладення арешту відмовлено (Постанова Верховного Суду від 02.07.19 р., ЄДРСР, реєстр. № 82937810).

Судом установлено, що фізособи – члени ФГ отримали у приватну власність земельні ділянки, якими можуть вільно розпоряджатися. Власник майна має право вільно його реалізовувати, у тому числі передавати в оренду будь-кому, не обов’язково своєму ФГ.

До майна боржника не може бути включено майно, що належить на праві власності іншим особам. Земельні ділянки, які перебувають у приватній власності членів ФГ, не викликають автоматичного виникнення прав на них у ФГ, не встановлюють правила їх примусової передачі ФГ. Тож можливість включення таких ділянок до складу ліквідаційної маси боржника та подальшої їх реалізації виключено.

Коментар

Основними нормами, на які посилався ліквідатор у своєму клопотанні про накладення арешту, були ст. 12 Закону від 19.06.03 р. № 973-IV та аналогічний пункт у статуті ФГ, а саме – права володіння та користування земельними ділянками, які перебувають у власності членів господарства, здійснює ФГ.

Він трактував це так, ніби права володіння на всі земельні ділянки, що перебувають у власності членів ФГ, автоматично має ФГ. Це помилкова думка. Члени ФГ можуть передати свої земельні ділянки до складеного капіталу господарства, але можуть і не робити цього. Їх волевиявлення має виражатися письмово та бути зафіксованим у протоколі загальних зборів, статуті ФГ.

Крім того, фізособа може оформити із ФГ договір оренди земельної ділянки. Як бачимо, у будь-якому разі сторони мають зафіксувати передачу права користування (і тільки користування) на землі приватної власності.

Також аргументом ліквідатора було те, що члени ФГ отримали ділянки шляхом розпаювання землі, яка перебувала у постійному користуванні ФГ. Утім, те, що голова ФГ надав згоду на вилучення такої ділянки та її поділу між членами, не означає, що вони надалі передадуть її у користування виключно ФГ. У нашій ситуації члени ФГ вирішили укласти договори оренди землі з іншим підприємством. Громадяни мають право вільно реалізовувати право власності на землю, передаючи її в оренду будь-якій особі, з якою досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору.

Тобто поділ спірної земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні ФГ, між членами не обумовлює її передачу такому ФГ. Фізособи розпоряджаються належним їм майном на власний розсуд.

Суд став на захист права особи на мирне володіння своїм майном. Право власності фізосіб не може бути обмежене задля включення у майбутньому до складу ліквідаційної маси боржника майна, яке йому не належить на праві власності.

Посилання ліквідатора на те, що передача земельних ділянок в оренду іншому підприємству довела ФГ до банкрутства, не підтверджено жодними доказами. Тому про субсидіарну відповідальність учасників не йдеться.