Передоплата за договором підлягає поверненню, якщо зобов’язання не виконане (не важливо, з чиєї провини)

Сторони спору

Позивач – ТОВ, відповідач – державне підприємство.

Обставини справи

Між ТОВ і держпідприємством був укладений форвардний контракт про купівлю-продаж товару. На виконання умов контракту ТОВ (покупець) здійснив попередню оплату товару на користь держпідприємства (продавця). Держпідприємство отримало гроші, проте не виконало свого зобов’язання з постачання товару на зазначену суму. ТОВ зверталося до держпідприємства з письмовим проханням виконати умови контракту, а також направляло претензію з вимогою погасити заборгованість, сплатити штраф, інфляційні втрати і 3 % річних. Не домігшись результату, ТОВ подало до суду позовну заяву, у якій просило стягнути з держпідприємства суми основного боргу (передоплати), штрафу, процентів за користування чужими коштами, інфляційних втрат, 3 % річних.

Суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення з держпідприємства на користь ТОВ тільки суми основного боргу, в іншій частини вимог – відмовив. Апеляційний суд залишив рішення господарського суду без змін. Проте ТОВ не прийняло таку позицію судів і подало касацію.

Позиція сторін

Позивач. Держпідприємство так і не поставило товар покупцеві, тим самим воно не тільки прострочило виконання свого основного зобов’язання за договором, але й не виконало своє грошове зобов’язання з повернення суми передоплати, яку ТОВ вимагало повернути на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу (далі – ЦК).

Відповідач. Домовленість між сторонами про постачання товару могла виникнути виключно на підставі листів-замовлень. Такі листи-замовлення мали складатися позивачем на кожну окрему партію товару, проте не складалися і не направлялися держпідприємству, у зв’язку із чим відсутній факт несвоєчасного постачання товару.

На чиєму боці суд

Верховний Суд касаційну скаргу ТОВ задовольнив (постанова Верховного Суду України від 22.09.20 р. ЄДРСР, реєстр. № 92270712).

Аргументи суду

1. Частиною 2 ст. 625 ЦК визначений обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
2. У разі несвоєчасного виконання грошового зобов’язання боржник у силу ч. 2 ст. 625 ЦК зобов’язаний сплатити кредиторові крім суми основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення коштів за основним зобов’язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх сплати і 3 % річних від простроченої суми. Крім того, кредитор має право вимагати від боржника сплати суми інфляційних втрат і 3 % річних за період прострочення у сплаті основного боргу.
3. Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (передоплата) – це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, яка перераховується відповідно до договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який повинен бути поставлений, за роботи, які повинні бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його видала, тільки в разі невиконання зобов’язання, оплаченого авансом, незалежно від того, з чиєї провини це сталося.
4. У ст. 625 ЦК визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов’язання незалежно від підстав його виникнення. Розпорядження цієї статті поширюються на всі види грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов’язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право зажадати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК.

Висновок

У силу розпорядження ч. 1 ст. 530 та ч. 2 ст. 693 ЦК постачальник повинен повернути покупцеві суму попередньої оплати з наступного дня після закінчення строку постачання, а також сплатити суми інфляційних втрат і 3 % річних.