Укладання госпдоговору: схема дій

04.12.2018 19441 1 4

Господарські договори: практичні поради та зразки документів

Жоден суб'єкт господарювання не може працювати сам. Йому треба реалізовувати свою продукцію, закуповувати обладнання, матеріали і т. д. А для цього необхідно взаємодіяти з контрагентами й оформляти різні господарські договори. У консультації розглянемо загальні правила укладання госпдоговору.

Що таке господарський договір

Господарський договір – це угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх прав та обов'язків (ст. 626 ЦК).

Договори бувають:

Односторонні, коли одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Іншими словами, одна сторона – тільки боржник, друга – кредитор. До таких договорів відноситься договір позики, дарування;
двосторонні – обидві сторони договору наділені правами та обов'язками. Прикладом є договір купівлі-продажу, оренди;
багатосторонні – такі договори укладаються більш ніж двома сторонами. До цих договорів відноситься, зокрема, договір про спільну діяльність (ст. 1130 ЦК).

За загальним правилом договір є оплатним (ним можуть бути передбачені передача грошей, виконання робіт і т. п.), якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті самого договору (ч. 5 ст. 626 ЦК). До безоплатних договорів відноситься, наприклад, договір позички, дарування.

Правила укладання договорів

Сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Однак при укладанні договорів необхідно дотримуватися правил, установлених ст. 203 ЦК, а саме:

зміст договору не повинен суперечити діючому законодавству;
особи, які укладають договір, повинні мати необхідний обсяг повноважень і мати необхідну дієздатність (мати право укладати правочини);
договір повинен бути укладений у встановленій законом формі;
волевиявлення кожної зі сторін договору повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
договір повинен бути спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків.

Звертаємо увагу! Недотримання стороною (сторонами) зазначених вимог служить підставою для визнання договору недійсним (докладніше див. «Визнання договору недійсним: правові аспекти»).

Загальні вимоги до укладання договорів

Порядок укладання госпдоговорів прописано в ст. 181 ГК. При цьому також необхідно керуватися гл. 53 ЦК.

Договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами (ч. 1 ст. 181 ГК). Допускається укладання договорів спрощеним способом, тобто шляхом обміну листами, факсо-, телеі телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Слід знати! Спрощений спосіб використовується тільки в тому випадку, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Наприклад, не допускається укладання спрощеним способом організаційно-господарських договорів. До таких відносяться, зокрема, договір про спільну діяльність, установчий договір, інші договори з управління господарською діяльністю (ст. 186 ГК).

Проект договору може пропонувати будь-яка сторона (ч. 2 ст. 181 ГК). Однак на практиці найчастіше це робить той контрагент, який надає послуги, виконує роботи, поставляє товари і т. д.

Процедура укладання договору

Розглянемо дану процедуру покроково.

Крок 1. Пропозиція укласти договір (оферту)

Одна зі сторін направляє другій стороні пропозицію укласти договір. Така пропозиція повинна одночасно відповідати таким вимогам (ст. 641 ЦК):

містити істотні для даного типу договору умови. Зауважимо, що в будь-якому договорі повинні бути зазначені: предмет, ціна та строк дії (ч. 3 ст. 180 ГК);
чітко виражати намір особи, яка зробила пропозицію, уважати себе зобов'язаною в разі прийняття другою стороною цієї пропозиції;
бути адресованою конкретній особі.

Важливо: реклама та оголошення не вважаються офертою, це тільки запрошення укласти договір (ч. 2 ст. 641 ЦК).

Направлений другий стороні проект договору, підписаний уповноваженою особою, уважається пропозицією укласти договір (офертою). Направляти такий проект потрібно у двох примірниках.

Оферта може бути двох видів (ст. 643, 644 ЦК):

із зазначенням строку для відповіді другою стороною на пропозицію, що надійшла;
без зазначення строку. Правда, це не означає, що друга сторона може готувати відповідь необмежений час. У такому випадку відповісти потрібно протягом 20 днів із моменту отримання пропозиції (ч. 4 ст. 181 ГК).

Що буде, якщо сторона, якій направлена оферта, не відповіла на пропозицію у встановлений строк?

Якщо друга сторона пропустить строк, відведений для відповіді на оферту, то договір уважається неукладеним, а пропозиція втрачає свою чинність. Отже, якщо пропозиція не була прийнята, процедура на цьому завершується. Відповідати в такому випадку не обов'язково, законодавство цього не вимагає. Однак навіть якщо ви не маєте наміру укладати договір, відповідь можна направити, щоб зберегти дружні партнерські відносини в майбутньому.

Важливий нюанс:зі згоди особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатися укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції була відправлена та(або) отримана із запізненням. Тобто якщо сторона, яка направила пропозицію, згодна укласти договір, то запізнення з відповіддю другої сторони не є перешкодою для цього.

Крок 2. Прийняття пропозицій (акцепт)

Якщо в другої сторони немає заперечень за текстом договору, вона підписує обидва примірники договору і один повертає першій стороні. Відправити договір можна поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручити особисто під підпис. Після підписання договору контрагентами процедура буде завершена.

Якщо ж друга сторона готова укласти договір, але має зауваження за текстом проекту договору, вона повинна підготувати протокол розбіжностей. У цьому випадку необхідно перейти до кроку 3.

Крок 3. Підготовка розбіжностей за умовами договору

Процедура направлення протоколу розбіжностей передбачена ч. 4 ст. 181 ГК. Зокрема, сторона, яка отримала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить позначку в договорі, і направляє другій стороні два примірники протоколу разом із підписаним примірником договору. Зробити це необхідно протягом 20 днів або в строк, зазначений в оферті.

Зазвичай додають ще супровідний лист, у якому вказують, що саме направляють другій стороні (підписаний примірник договору із протоколом розбіжностей у двох примірниках), і пропонують строк для відповіді.

Законодавством не встановлена форма протоколу розбіжностей. На практиці в такому протоколі вказують:

реквізити договору, до якого складено протокол;
дату складання;
найменування сторін;
пункти договору, за якими є розбіжності, і редакцію цих пунктів або пункти, що доповнюють проект договору;
підписи та реквізити сторін.

Протокол розбіжностей наведено в кінці консультації (див. зразок).

Зробіть усе правильно: при складанні протоколу розбіжностей поруч із підписом обов’язково поставте на обох примірниках договору позначку «Підписано із протоколом розбіжностей». Якщо цього не зробити, то протокол розбіжностей не візьмуть до уваги і вважатиметься, що договір підписано на умовах, які були запропоновані в проекті.

Крок 4. Узгодження розбіжностей

При відсутності заперечень сторона, яка отримала протокол розбіжностей, повинна підписати обидва примірники протоколу й один примірник повернути другій стороні. Підписати протокол необхідно в строк, зазначений у супровідному листі, а якщо він не зазначений – протягом 20 днів. Тобто в кожної сторони повинні бути в наявності підписані обома сторонами примірник договору і примірник протоколу розбіжностей.

Якщо сторона не згодна із запропонованими в протоколі уточненнями, тоді договір уважається неукладеним (ч. 8 ст. 181 ГК). У такому випадку є два варіанти розвитку подій:

сторони відмовляються від договірних відносин, якщо розбіжності усунути неможливо;
сторони шукають компроміс і складають новий варіант проекту договору.

Чи є якісь особливості узгодження розбіжностей при укладанні договору, заснованого на держзамовленні?

Якщо сторони укладають договір, заснований на держзамовленні, або виконавцем за договором виступає монополіст (визнаний таким у встановленому законодавством порядку), тоді слід керуватися нормами ч. 7 ст. 181 ГК. Зокрема, сторона, яка отримала протокол розбіжностей, але не згодна із пропозиціями, зобов'язана передати ці розбіжності для врегулювання до суду – у 20-денний строк із моменту отримання протоколу. У противному разі вважатиметься, що протокол розбіжностей прийнято, тобто договір підписано з урахуванням протоколу розбіжностей. Нагадаємо, що спори з питань укладання договору підлягають розгляду в господарському суді (ст. 20 ГПК).

Чи можна узгодити всі виправлення в телефонному режимі, не складаючи протокол розбіжностей?

Так, можна. Це залежить від того, як організована договірна робота в суб'єкта господарювання (далі – СГ). На практиці досить часто контрагенти не складають протокол розбіжностей, а узгоджують спірні пункти договору шляхом ведення переговорів. Наприклад, друга сторона заздалегідь, ще до направлення проекту договору, вносить виправлення до нього в телефонному режимі, узгоджує їх із контрагентом і потім уже підписує виправлений варіант.

Багато СГ часто користуються саме цією процедурою, адже усні домовленості можуть призвести до непорозуміння, якісь виправлення можуть бути упущені, і в підсумку СГ отримає проект договору, у якому його зауваження враховано не повністю.

Процедура підготовки протоколу розбіжностей особливо актуальна, коли сторони територіально значно віддалені і в кожної зі сторін внутрішніми положеннями передбачена тривала процедура візування договору різними службами.

Протокол розбіжностей також складають при укладанні договорів за участю монополістів, а також державних, бюджетних контрагентів.

З якого моменту договір уважається укладеним?

Відповідь на це запитання можна знайти в ст. 640 ЦК, згідно з якою:

договір є укладеним із моменту отримання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Тобто в момент, коли сторона отримала підписаний примірник договору (або примірники договору та протоколу розбіжностей);
якщо згідно з актом цивільного законодавства для укладання договору необхідна також передача майна або вчинення іншої дії, договір уважається укладеним із моменту передачі відповідного майна або вчинення певної дії. Договори, про які йдеться в цій нормі, відносяться до реальних договорів, наприклад договір позики (ст. 1046 ЦК);
договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня нотаріального посвідчення.

Як бачимо, момент укладання договору залежить від виду договору. Наприклад, якщо ви укладаєте договір оренди автомобіля, однією зі сторін якого є фізособа, то він буде вважатися укладеним тільки після його нотаріального посвідчення, адже згідно з ч. 2 ст. 799 ЦК такі договори підлягають нотаріальному посвідченню.

Чи можна направити контрагенту протокол розбіжностей уже після укладання договору?

Ні, це не передбачено законодавством. Так, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 31.01.18 р. (ЄДРСР, реєстр. № 72092804) зазначено, що якщо на момент складання протоколу розбіжностей договір уже набув чинності, сторони договору позбавлені права вносити до нього зміни в переддоговірному порядку, як це передбачено ст. 181 ГК. У такому випадку потрібно вносити зміни до укладеного договору на умовах, визначених ст. 188 ГК.

Чи можуть сторони, які мають намір співпрацювати в майбутньому, укладати попередній договір?

Так, можуть. Це дозволено ст. 635 ЦК і ст. 182 ГК. Попередній договір – це угода сторін у майбутньому укласти основний договір на заздалегідь прийнятих умовах (ст. 635 ЦК). Типова форма такого договору законом не визначена, однак виходячи зі ст. 635 ЦК у ньому потенційні партнери повинні вказати:

вид договору, який вони укладуть у майбутньому. Це може бути будь-який договір – законодавство не обмежує перелік правочинів, за якими можна укласти попередній договір;
строк або дату укладання основного договору (наприклад: «до 31.12.18 р.» або «протягом 3 місяців із дати укладання попереднього договору»). Однак необхідно врахувати, що строк дії попереднього договору обмежено одним роком. Тобто основний договір повинен бути укладений протягом року з моменту підписання попереднього договору (ч. 1 ст. 182 ГК);
конкретні умови майбутнього основного договору або порядок їх визначення;
обов'язки сторін, що випливають із попереднього договору. Ці обов'язки полягають у тому, щоб укласти в застережений строк і на конкретних умовах основний договір. Сторони в попередньому договорі йменуються так само, як і в основному, наприклад: «Продавець» і «Покупець»;
відповідальність сторін за відхилення від укладання основного договору.

Попередній договір укладається в тій же формі, що й основний. А це значить, що якщо для основного договору:

передбачене обов'язкове нотаріальне посвідчення, то й попередній договір треба засвідчити в нотаріуса;
законом не встановлена конкретна форма, то попередній договір складається в простій письмовій формі.

Часто сторони оформляють протокол про наміри, а не попередній договір. Це те саме?

Ні, це не те саме. Якщо в протоколі про наміри відсутнє волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, то він не вважається таким (ч. 4 ст. 635 ЦК, ч. 6 ст. 182 ГК).

ЗРАЗОК

Протокол розбіжностей до Договору поставки від 01.10.18 р. № 56 між ПП «Цукор» (Замовник) і ТОВ «Самохід» (Постачальник)

м. Житомир 10.10.18 р.

Приватне підприємство «Цукор» в особі директора Караваєва Сергія Павловича, який діє на підставі Статуту (надалі іменується Постачальник), з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Самохід» в особі директора Соколенка Андрія Володимировича, який діє на підставі Статуту (надалі іменується Покупець), з іншої сторони, які разом надалі іменуються Сторони, підписали цей протокол розбіжностей (далі – Протокол) про таке:

1. Сторони домовились читати пункти договору поставки від 01.10.18 р. № 56 (далі – Договір), викладені в Протоколі, в редакції Покупця:

Пункт Договору	Редакція Постачальника	Редакція Покупця
1	2	3
П. 5.2	У разі виявлення товару, який не відповідає технічним умовам та стандартам, а також виробничих дефектів у гарантійний період експлуатації виклик представника Постачальника є обов’язковим. У разі неприбуття представника Постачальника в установлений строк акт складається в односторонньому порядку	У разі виявлення товару, який не відповідає технічним умовам та стандартам, а також виробничих дефектів у гарантійний період експлуатації виклик представника Постачальника є обов’язковим. Представник зобов’язується прибути для складання акта невідповідностей, в якому сторони зазначають виявлені невідповідності та строк їх усунення, протягом 72 годин з дати отримання відповідного повідомлення Замовника. У разі неприбуття представника Постачальника в установлений строк акт складається в односторонньому порядку
П. 5.3	Строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійного строку – 20 днів з моменту виявлення дефектів. Постачальник усуває недоліки та проводить заміну товару на якісний власним коштом	Строк усунення недоліків, що виникли з вини Постачальника, або заміни товару в межах гарантійного строку встановлюється Сторонами в двосторонньому акті невідповідностей, а в разі складання Покупцем акта в односторонньому порядку – 20 (двадцять) календарних днів з моменту спливу 72 годин з дати отримання Постачальником повідомлення Покупця про виявлені дефекти товару. Постачальник усуває недоліки, що виникли з вини Постачальника, та проводить заміну товару на якісний власним коштом
П. 7.5	Постачальник на підставі визнаної претензії у погоджений строк, але не більше 20 днів, здійснює власним коштом заміну невідповідного асортименту, дефектного товару на якісний або усуває виявлені дефекти	Постачальник на підставі визнаної претензії у погоджений Сторонами в п. 5.3 Договору строк здійснює власним коштом заміну невідповідного асортименту, дефектного товару на якісний або усуває виявлені дефекти
П. 11.3	Постачальник за Договором несе таку відповідальність: – у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки; – за порушення строків поставки продукції, визначених Договором, має сплачувати штраф у розмірі 10 % суми не поставленої у строк продукції; – у разі постачання неякісної продукції має замінити продукцію на якісну власним коштом у строк, що не перевищує 20 діб, та сплачувати штраф у розмірі 10 % суми поставленої продукції неналежної якості; – у разі передачі прав та обов’язків за укладеним договором поставки продукції іншим особам Постачальник, що порушив зобов’язання, сплачує Покупцю штраф у розмірі 15 % суми договору	Постачальник за Договором несе таку відповідальність: – у разі затримки поставки погодженого Сторонами у відповідній специфікації товару або поставки товару не в повному обсязі сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення зобов’язання, від вартості непоставленого товару за кожний день затримки; – за порушення строків поставки товару понад 30 календарних днів, визначених Договором, на підставі вимоги Замовника сплачує штраф у розмірі 15 % суми вартості не поставленого в строк товару; – у разі постачання неякісного товару має замінити товар на якісний власним коштом у строк, погоджений Сторонами в п. 5.3 Договору, а за прострочення таких строків за вимогою Покупця сплачувати штраф у розмірі 15 % вартості поставленого товару неналежної якості; – у разі передачі прав та обов’язків за укладеним договором (специфікацією) поставки товару іншим особам Постачальник, що порушив зобов’язання, сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 % суми договору (специфікації)

2. Усі інші пункти Договору залишаються без змін.

3. Протокол є невід’ємною частиною Договору.

4. Протокол укладено в двох автентичних примірниках рівної юридичної сили, по одному для кожної зі Сторін.

Підписи та реквізити Сторін

Постачальник: Покупець:

<...>

Висновки

Господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Також дозволено укладати договори спрощеним способом: шляхом обміну листами, факсо-, теле-, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Виняток становлять організаційно-господарські договори (наприклад, договір про спільну діяльність, установчий договір, інші договори з управління госпдіяльністю). Проект договору може пропонувати будь-яка зі сторін.

Зразок.doc

Завантажити

госпдоговір контрагент господарські відносини укладання договору питання-відповіді зразок