Валютний внесок до статутного капіталу: чи будуть курсові різниці

Читайте за темою:

Розподільчий рахунок в експортера: що з бухобліком, податками і валютним контролем

Статутний капітал – у гривнях, виплати учасникам – в інвалюті

Облік курсових різниць

Ситуація із практики

Підприємство формує статутний фонд (далі - СФ) за рахунок внесків від нерезидента у валюті з подальшою їх конвертацією у гривню. Поповнення статутного фонду здійснювалося декількома траншами та, відповідно, продаж валюти був у різні дні. Курс валют весь час падав, тому виникла мінусова курсова різниця. Чи має право компанія віднести цю курсову різницю на витрати? Чи не буде це порушенням пп. 134.1.1 Податкового кодексу (далі – ПК) і п. 8 П(С)БО 21 «Вплив зміни валютних курсів»?

У засновника-нерезидента виникло зобов’язання за внесками в інвалюті у статутний капітал, оскільки внески здійснювалися кількома траншами. А якщо заборгованість погашається валютою (грошовим еквівалентом), то вона є монетарною статтею балансу. Отже, згідно з п. 8 П(С)БО 21 потрібно визначати курсову різницю.

Курсова різниця від перерахунку зобов’язань засновника-нерезидента

Згідно з абзацом четвертим п. 8 П(С)БО 21 курсові різниці від перерахунку зобов’язань за внесками до статутного фонду відображаються у складі додаткового капіталу. Тобто на фінансовий результат така курсова різниця не впливає.

На це свого часу акцентувалося, зокрема, в листі Мінфіну від 05.12.12 р № 31-08310-06-10/29025. У ньому було зазначено, що курсові різниці, які виникли від перерахунку інвалютного боргу засновників, не повинні впливати на прибуток (збиток), а мають відображатися за статтею додаткового капіталу.

Зазвичай курсова різниця за внеском до статутного капіталу відображається проведенням Дт 46 «Неоплачений капітал» – Кт 425 «Інший додатковий капітал».

А оскільки курс постійно знижувався, маємо від’ємну курсову різницю. Отже, вона має бути відображена зворотним проведенням: Дт 425 «Інший додатковий капітал» – Кт 46 «Неоплачений капітал». Тут важливо розуміти такий нюанс: це проведення має право на існування лише в разі, якщо у компанії є накопичене кредитове сальдо на субрахунку 425. Пояснимо докладніше.

Річ у в тім, що субрахунок 425 є пасивним. Тобто його збільшення відображається за кредитом, а списання — за дебетом. Якщо субрахунок 425 не має накопиченого кредитового сальдо (зокрема, раніше відображених додатних курсових різниць), то списати за його рахунок від’ємну курсову різницю неможливо. Ми не можемо списати те, чого немає. Крім того, рахунок не може мати від’ємного сальдо. У нашій ситуації замість субрахунку 425 доцільно використовувати рахунок нерозподіленого прибутку (рахунок 44). Аргументів на користь цього підходу як мінімум два:

1. П(С)БО 21 забороняє проводити курсову різницю за інвалютним внеском засновників через рахунки обліку доходу або витрат;
2. Логіка подвійного запису в обліку не передбачає формування від’ємного сальдо додаткового капіталу.

Отже, курсові різниці за зобов’язаннями нерезидентів за внесками до статутного капіталу впливають не на фінрезультат (зокрема, на витрати), а на величину власного капіталу підприємства.

У свою чергу, податкові різниці на суму курсових різниць розділом ІІІ ПК не передбачені. Тобто для цілей податку на прибуток ця операція враховується згідно із правилами бухгалтерського обліку (див. ІНК ГУ ДПС в Тернопільській обл. від 17.03.20 р № 1100/ІПК/19-00-04-04-25, ІПК ОВПП ДПС від 16.03.20 р № 1071/6/99-00-07-02-02-06/ІПК, ІПК ГУ ДФС у м. Києві від 11.06.19 р № 2656/ІПК/26-15-12-03-11, ІПК ДФСУ від 05.11.18 р № 4691/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

А оскільки ці курсові різниці в обліку проходять через капітал, а не через фінрезультат, то вони взагалі жодним чином не впливають на податок на прибуток. Отже, пп. 134.1.1 ПК не порушується.