Розподільчий рахунок в експортера: що з бухобліком, податками і валютним контролем

Акценти цієї статті:

• чи потрібно відображати в бухобліку рух інвалюти на розподільчому рахунку;
• як надходження інвалюти на розподільчий рахунок впливає на суму податку на прибуток, ПДВ, а також єдиного податку в юросіб (третя група платників);
• чи буде дата надходження інвалюти на розподільчий рахунок датою зняття експортної операції з валютного контролю.

Як ви знаєте, ще з 20.06.19 р. скасовано обов'язковий продаж інвалютних надходжень. Із Положення, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 5 (далі – Положення № 5), був виключений розд. ІІІ, у якому містилася вищезгадана вимога.

Проте розподільчий інвалютний рахунок не скасовано – він, як і раніше, існує. І всі інвалютні надходження з-за кордону (крім надходжень, зазначених у пп. 15–21, 25 та 27 п. 109 Положення № 5) спочатку зараховуються на розподільчий рахунок клієнта, а потім уже – на поточний (п. 108, 110 Положення № 5). Зокрема, попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок підлягають виручка від реалізації нерезидентам продукції (товарів, робіт, послуг), надходження у вигляді кредитів, позик або іноземних інвестицій.

Зарахована на розподільчий рахунок інвалюта має надійти на поточний рахунок клієнта-резидента не пізніше наступного банківського дня (пп. 1 п. 52 Положення № 5). Слова «не пізніше» означають, що гроші, які надійшли на розподільчий рахунок, можуть потрапити на поточний рахунок того ж дня. І якщо це відбувається, то жодних проблем у бухгалтера не виникає. Але якщо інвалюта надходить на поточний рахунок тільки наступного дня після зарахування в банк, багато бухгалтерів ставлять собі запитання.

Запитання. Чи варто у принципі фіксувати в бухобліку надходження інвалюти на розподільчий рахунок? І особливо зараз, коли обов'язкового продажу інвалюти вже немає? Чи розподільчий рахунок можна (або потрібно) ігнорувати і відображати в бухобліку надходження інвалюти на момент її зарахування на поточний інвалютний рахунок?